fbpx
ЦІЛОДОБОВО БЕЗ ВИХІДНИХПОНЕДІЛОК-НЕДІЛЯ 00:00-23:59097 686 9150ogiv@ukr.netс-ще. Клевань, вул. Деражненська, 39Рівненська область


Blog

СТАТТІ

506b83eb-ddc0-4b7e-b2f6-96d69706c564-1-1200x1200.png

Мінно-вибухові травми можуть супроводжуватися потраплянням у тканини уламків металу, скла, бетону, ґрунту та інших сторонніх часток. Вони можуть залишатися в м’яких тканинах або розташовуватися поблизу важливих анатомічних структур.

Наявність стороннього тіла може супроводжуватися болем, запаленням, порушенням чутливості, інфікуванням рани або іншими ускладненнями. Необхідність його видалення визначається лікарем залежно від локалізації, стану навколишніх тканин та інших клінічних факторів.

У Рівненському обласному клінічному госпіталі проводиться діагностика та хірургічне лікування наслідків мінно-вибухових травм відповідно до медичних показань.

Які сторонні тіла можуть залишатися після травми

Після мінно-вибухового поранення в тканинах можуть залишатися:

  • металеві уламки;
  • частки скла;
  • фрагменти бетону;
  • частинки ґрунту;
  • інші сторонні матеріали.

Їхнє розташування та розмір можуть відрізнятися залежно від характеру травми. Стороннє тіло може перебувати поверхнево або глибоко в тканинах.

Які симптоми можуть свідчити про ускладнення

Після травми необхідно звернути увагу на:

  • біль у ділянці поранення;
  • почервоніння та набряк;
  • виділення з рани;
  • тривале загоєння рани;
  • підвищення температури шкіри або температури тіла;
  • оніміння, поколювання чи зниження чутливості;
  • порушення рухів або функції ушкодженої ділянки.

Такі прояви можуть бути пов’язані із запальним процесом, інфікуванням рани або іншими наслідками травми та потребують огляду лікаря.

Як проводиться діагностика

Діагностика починається з огляду лікаря та оцінки характеру ушкодження.

Для визначення локалізації стороннього тіла за медичними показаннями можуть використовуватися:

  • рентгенологічні дослідження;
  • ультразвукове дослідження;
  • лабораторні дослідження;
  • інші необхідні методи діагностики.

Вибір методу обстеження залежить від характеру травми, передбачуваного розташування стороннього тіла та стану пацієнта.

Коли необхідне хірургічне видалення

Не кожне стороннє тіло потребує негайного видалення. Рішення приймається лікарем після оцінки його розташування, стану навколишніх тканин та можливих ризиків.

За наявності показань може проводитися хірургічне видалення стороннього тіла. Залежно від клінічної ситуації втручання може включати хірургічну обробку рани, видалення стороннього тіла, видалення нежиттєздатних тканин, санацію інфікованої ділянки або її дренування.

Обсяг хірургічного втручання визначається індивідуально.

Чому не варто самостійно видаляти уламки

Самостійне видалення уламка, особливо якщо він розташований глибоко, може спричинити додаткове ушкодження тканин або кровотечу.

Якщо після мінно-вибухової травми залишається підозра на стороннє тіло, необхідний огляд лікаря та відповідне обстеження. Це дозволяє визначити його локалізацію та подальшу тактику лікування.

Хірургічне лікування у Рівненському обласному клінічному госпіталі

У госпіталі проводиться діагностика та хірургічне лікування пацієнтів із наслідками мінно-вибухових травм. Обсяг допомоги визначається залежно від характеру травми, локалізації стороннього тіла, стану тканин та загального стану пацієнта.

За наявності медичних показань проводяться хірургічні втручання, спрямовані на лікування наслідків поранення та ускладнень ранового процесу.

Медична допомога в межах Програми медичних гарантій

Медична допомога пацієнтам із наслідками мінно-вибухових травм може надаватися в межах Програми медичних гарантій НСЗУ відповідно до умов та вимог відповідного пакета медичних послуг.

Обсяг обстеження, госпіталізації та лікування визначається відповідно до медичних показань і стану пацієнта.


chatgpt-image-5-zhovt.-2026-r.-08_57_36-1200x1200.png

Гостра хірургічна патологія органів черевної порожнини охоплює захворювання та стани, які потребують швидкої діагностики, оцінки стану пацієнта та визначення подальшої тактики лікування. У деяких випадках може бути необхідне хірургічне втручання.

У Рівненському обласному клінічному госпіталі проводиться діагностика та лікування пацієнтів із гострими хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини. Тактика лікування визначається лікарем залежно від встановленого діагнозу, симптомів та загального стану пацієнта.

Які захворювання належать до гострої хірургічної патології

До основних гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини належать:

  • гострий апендицит;
  • гострий холецистит;
  • кишкова непрохідність;
  • перфоративна виразка шлунка або дванадцятипалої кишки;
  • інші гострі захворювання та ускладнення органів черевної порожнини.

Перебіг цих захворювань може відрізнятися. У частині випадків стан потребує оперативного лікування, в інших ситуаціях лікар може обрати консервативну тактику.

Симптоми, які потребують уваги

Одним із поширених проявів гострої хірургічної патології є біль у животі. Він може бути раптовим або поступово посилюватися, мати різну локалізацію та характер.

Приводом для термінового медичного огляду також можуть бути:

  • сильний або раптовий біль у животі;
  • посилення болю чи зміна його локалізації;
  • багаторазове блювання;
  • значне здуття живота;
  • затримка газів та випорожнень;
  • підвищення температури тіла разом із болем у животі;
  • виражена слабкість або погіршення загального стану;
  • напруження м’язів живота.

За наявності таких симптомів не варто займатися самолікуванням або намагатися самостійно встановити причину болю. Необхідний огляд лікаря та, за потреби, додаткове обстеження.

Як проводиться діагностика

Діагностика гострої хірургічної патології починається з огляду пацієнта та оцінки його скарг і стану.

За медичними показаннями можуть проводитися:

  • лабораторні дослідження;
  • ультразвукове дослідження;
  • рентгенологічні дослідження;
  • інші необхідні методи діагностики.

Обсяг обстеження визначається індивідуально залежно від симптомів та стану пацієнта. Це дає змогу уточнити причину симптомів і визначити подальшу тактику лікування.

Хірургічне лікування

Якщо за результатами огляду та обстеження встановлено показання до операції, пацієнту проводять відповідне хірургічне лікування.

Вид оперативного втручання визначається лікарем залежно від діагнозу, стану пацієнта та клінічної ситуації.

Не кожне гостре хірургічне захворювання потребує операції. Рішення щодо необхідності хірургічного втручання приймається після оцінки стану пацієнта та результатів обстеження.

Чому важливо своєчасно звернутися до лікаря

Деякі гострі захворювання органів черевної порожнини можуть супроводжуватися ускладненнями та потребувати невідкладного лікування. Тому при появі сильного або раптового болю в животі, повторного блювання, значного погіршення стану чи інших тривожних симптомів важливо своєчасно звернутися за медичною допомогою.

Своєчасна діагностика дає змогу встановити причину симптомів та визначити необхідну тактику лікування.

Медична допомога в межах Програми медичних гарантій

Медична допомога пацієнтам із гострою хірургічною патологією може надаватися в межах Програми медичних гарантій НСЗУ відповідно до умов та вимог відповідного пакета медичних послуг.

Обсяг діагностики, госпіталізації, оперативного втручання та подальшого лікування визначається відповідно до стану пацієнта, медичних показань та чинного маршруту пацієнта.


86fe75e2-6f90-4b0a-8720-a2f2efd323fd-1200x1200.png

Ампутація кінцівки — це хірургічне втручання, під час якого видаляють частину або всю кінцівку чи її сегмент. Операцію проводять у випадках, коли зберегти уражені тканини неможливо або їх стан становить загрозу для життя та здоров’я пацієнта.

Ампутація може бути необхідною внаслідок тяжких травм, некрозу, гангрени, критичного порушення кровопостачання, тяжких інфекційних процесів та інших станів, що спричиняють незворотне ураження тканин.

У хірургічному відділенні Рівненського обласного клінічного госпіталю проводиться хірургічне лікування пацієнтів із тяжкими ураженнями кінцівок, які за медичними показаннями можуть потребувати ампутації.

Що таке ампутація кінцівки

Ампутація — це операція, під час якої видаляють уражену частину кінцівки на визначеному рівні. Рівень ампутації залежить від поширеності патологічного процесу, життєздатності тканин, стану кровопостачання, характеру травми та інших клінічних факторів.

Основним завданням операції є видалення нежиттєздатних або незворотно уражених тканин із максимально можливим збереженням довжини та функціональних можливостей кінцівки.

Ампутація може виконуватися на верхній або нижній кінцівці, зокрема на рівні пальців, кисті, передпліччя, стопи, гомілки, стегна або плеча.

У деяких випадках після первинного втручання може виникнути потреба в повторній операції або реампутації, якщо патологічний процес продовжує поширюватися або загоєння відбувається з ускладненнями.

Коли може бути рекомендована ампутація

Ампутація може розглядатися у випадках, коли зберегти уражену частину кінцівки неможливо або це становить небезпеку для пацієнта.

Основними показаннями можуть бути:

  • тяжкі травми з розтрощенням або значним руйнуванням тканин;
  • некроз тканин;
  • гангрена;
  • тяжкі гнійно-запальні та інфекційні процеси;
  • критичне порушення кровопостачання кінцівки;
  • незворотне ураження тканин унаслідок судинних порушень;
  • інші стани, за яких збереження ураженої ділянки неможливе або небезпечне.

Не кожне тяжке ураження кінцівки потребує ампутації. Якщо клінічна ситуація дозволяє, лікарі можуть застосовувати органозберігальну тактику та виконувати втручання, спрямовані на збереження кінцівки.

Як визначають необхідність та рівень ампутації

Перед операцією лікар оцінює загальний стан пацієнта, характер і поширеність ураження, життєздатність тканин та кровопостачання кінцівки.

Для оцінки стану пацієнта та визначення подальшої тактики можуть застосовуватися:

  • лабораторні дослідження;
  • рентгенографія;
  • ультразвукове дослідження;
  • дослідження кровотоку в судинах;
  • комп’ютерна томографія або інші методи візуалізації за показаннями;
  • інші обстеження залежно від клінічної ситуації.

Обсяг обстеження визначається індивідуально. У невідкладних випадках необхідне оперативне втручання може проводитися без тривалої попередньої діагностики, якщо зволікання створює ризик для життя пацієнта.

Рівень ампутації визначають таким чином, щоб видалити всі нежиттєздатні тканини та водночас, за можливості, зберегти максимальну довжину функціональної частини кінцівки.

Як проходить ампутація

Обсяг та техніка операції залежать від рівня ампутації, причини ураження та загального стану пацієнта.

Перед втручанням проводять необхідну підготовку та знеболення відповідно до виду операції й стану пацієнта.

Під час операції хірург видаляє нежиттєздатні або незворотно уражені тканини на визначеному рівні. За можливості формують куксу, яка в подальшому може бути придатною для функціонального використання та протезування.

Після операції проводиться обробка та закриття операційної рани або інше ведення рани залежно від її стану та клінічної ситуації.

Післяопераційне лікування включає контроль стану рани, знеболення, профілактику та лікування можливих ускладнень, а також поступову підготовку пацієнта до подальшої реабілітації.

Підготовка до ампутації

Підготовка до операції залежить від причини ампутації, загального стану пацієнта та терміновості втручання.

Перед плановою операцією лікар проводить огляд, оцінює стан кінцівки та визначає необхідний обсяг обстежень.

Пацієнту необхідно повідомити лікаря про лікарські препарати, які він приймає, особливо про препарати, що впливають на згортання крові, а також про відомі алергічні реакції та супутні захворювання.

При тяжкій травмі, швидкому поширенні інфекції, некрозі або інших невідкладних станах підготовка може бути скорочена до необхідного мінімуму, оскільки своєчасне оперативне лікування має пріоритет.

Відновлення після ампутації

Після ампутації пацієнт перебуває під медичним наглядом. Лікарі контролюють стан післяопераційної рани, загоєння тканин, больовий синдром та загальний стан пацієнта.

Подальше відновлення може включати:

  • догляд за післяопераційною раною;
  • контроль та лікування больового синдрому;
  • профілактику контрактур;
  • поступове відновлення фізичної активності;
  • фізичну терапію;
  • ерготерапію;
  • навчання навичкам самообслуговування;
  • підготовку до протезування за показаннями.

Тривалість відновлення залежить від рівня ампутації, причини операції, стану післяопераційної рани, загального стану пацієнта та інших індивідуальних факторів.

Після загоєння рани та стабілізації стану пацієнта може розглядатися питання протезування. Необхідність та терміни протезування визначаються індивідуально.

Можливі реакції та ускладнення

Як і будь-яке хірургічне втручання, ампутація може супроводжуватися певними ризиками та ускладненнями.

Після операції можливі:

  • біль у ділянці операції;
  • набряк;
  • кровотеча або утворення гематоми;
  • інфекція післяопераційної рани;
  • повільне або ускладнене загоєння рани;
  • розходження країв рани;
  • формування контрактур;
  • фантомні відчуття або фантомний біль;
  • інші ускладнення залежно від стану пацієнта та характеру операції.

Ризик ускладнень залежить від причини ампутації, рівня операції, стану кровопостачання, наявності інфекції, супутніх захворювань та інших індивідуальних факторів.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Після ампутації важливо дотримуватися рекомендацій лікаря та повідомляти медичному персоналу про зміни у стані післяопераційної рани або загального самопочуття.

Особливої уваги потребують:

  • посилення або поява нового болю;
  • значне збільшення набряку;
  • кровотеча;
  • почервоніння або підвищення температури шкіри навколо рани;
  • поява гнійних або інших патологічних виділень;
  • неприємний запах із рани;
  • підвищення температури тіла;
  • розходження країв післяопераційної рани;
  • потемніння тканин у ділянці рани;
  • різке погіршення загального стану.

Поява таких симптомів потребує оцінки лікаря для своєчасного виявлення та лікування можливих ускладнень.

Ампутації кінцівок у Рівненському обласному клінічному госпіталі

У Рівненському обласному клінічному госпіталі проводиться хірургічне лікування пацієнтів за медичними показаннями. У випадках тяжкого ураження кінцівки, коли її збереження неможливе, може виникнути потреба в проведенні ампутації.

Лікар визначає необхідність оперативного втручання, рівень ампутації та подальшу тактику лікування відповідно до клінічного стану пацієнта.

За можливості застосовується органозберігальна тактика. Якщо зберегти уражену частину кінцівки неможливо, ампутація може бути необхідною для усунення джерела патологічного процесу, запобігання тяжким ускладненням та збереження життя пацієнта.

Надання медичної допомоги за Програмою медичних гарантій

Хірургічна допомога надається відповідно до медичних показань та чинного маршруту пацієнта.

Можливість отримання медичної допомоги безоплатно в межах Програми медичних гарантій НСЗУ визначається відповідно до умов чинного договору та відповідного пакета медичної допомоги.

Обсяг необхідного обстеження, госпіталізації, оперативного втручання, післяопераційного лікування та подальшої реабілітації визначається індивідуально залежно від стану пацієнта.

Після хірургічного лікування пацієнт може бути направлений на подальшу реабілітацію та, за показаннями, підготовку до протезування.


КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "РІВНЕНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ГОСПІТАЛЬ" РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ