Ампутація кінцівки — це хірургічне втручання, під час якого видаляють частину або всю кінцівку чи її сегмент. Операцію проводять у випадках, коли зберегти уражені тканини неможливо або їх стан становить загрозу для життя та здоров’я пацієнта.

Ампутація може бути необхідною внаслідок тяжких травм, некрозу, гангрени, критичного порушення кровопостачання, тяжких інфекційних процесів та інших станів, що спричиняють незворотне ураження тканин.

У хірургічному відділенні Рівненського обласного клінічного госпіталю проводиться хірургічне лікування пацієнтів із тяжкими ураженнями кінцівок, які за медичними показаннями можуть потребувати ампутації.

Що таке ампутація кінцівки

Ампутація — це операція, під час якої видаляють уражену частину кінцівки на визначеному рівні. Рівень ампутації залежить від поширеності патологічного процесу, життєздатності тканин, стану кровопостачання, характеру травми та інших клінічних факторів.

Основним завданням операції є видалення нежиттєздатних або незворотно уражених тканин із максимально можливим збереженням довжини та функціональних можливостей кінцівки.

Ампутація може виконуватися на верхній або нижній кінцівці, зокрема на рівні пальців, кисті, передпліччя, стопи, гомілки, стегна або плеча.

У деяких випадках після первинного втручання може виникнути потреба в повторній операції або реампутації, якщо патологічний процес продовжує поширюватися або загоєння відбувається з ускладненнями.

Коли може бути рекомендована ампутація

Ампутація може розглядатися у випадках, коли зберегти уражену частину кінцівки неможливо або це становить небезпеку для пацієнта.

Основними показаннями можуть бути:

• тяжкі травми з розтрощенням або значним руйнуванням тканин;
• некроз тканин;
• гангрена;
• тяжкі гнійно-запальні та інфекційні процеси;
• критичне порушення кровопостачання кінцівки;
• незворотне ураження тканин унаслідок судинних порушень;
• інші стани, за яких збереження ураженої ділянки неможливе або небезпечне.

Не кожне тяжке ураження кінцівки потребує ампутації. Якщо клінічна ситуація дозволяє, лікарі можуть застосовувати органозберігальну тактику та виконувати втручання, спрямовані на збереження кінцівки.

Як визначають необхідність та рівень ампутації

Перед операцією лікар оцінює загальний стан пацієнта, характер і поширеність ураження, життєздатність тканин та кровопостачання кінцівки.

Для оцінки стану пацієнта та визначення подальшої тактики можуть застосовуватися:

• лабораторні дослідження;
• рентгенографія;
• ультразвукове дослідження;
• дослідження кровотоку в судинах;
• комп’ютерна томографія або інші методи візуалізації за показаннями;
• інші обстеження залежно від клінічної ситуації.

Обсяг обстеження визначається індивідуально. У невідкладних випадках необхідне оперативне втручання може проводитися без тривалої попередньої діагностики, якщо зволікання створює ризик для життя пацієнта.

Рівень ампутації визначають таким чином, щоб видалити всі нежиттєздатні тканини та водночас, за можливості, зберегти максимальну довжину функціональної частини кінцівки.

Як проходить ампутація

Обсяг та техніка операції залежать від рівня ампутації, причини ураження та загального стану пацієнта.

Перед втручанням проводять необхідну підготовку та знеболення відповідно до виду операції й стану пацієнта.

Під час операції хірург видаляє нежиттєздатні або незворотно уражені тканини на визначеному рівні. За можливості формують куксу, яка в подальшому може бути придатною для функціонального використання та протезування.

Після операції проводиться обробка та закриття операційної рани або інше ведення рани залежно від її стану та клінічної ситуації.

Післяопераційне лікування включає контроль стану рани, знеболення, профілактику та лікування можливих ускладнень, а також поступову підготовку пацієнта до подальшої реабілітації.

Підготовка до ампутації

Підготовка до операції залежить від причини ампутації, загального стану пацієнта та терміновості втручання.

Перед плановою операцією лікар проводить огляд, оцінює стан кінцівки та визначає необхідний обсяг обстежень.

Пацієнту необхідно повідомити лікаря про лікарські препарати, які він приймає, особливо про препарати, що впливають на згортання крові, а також про відомі алергічні реакції та супутні захворювання.

При тяжкій травмі, швидкому поширенні інфекції, некрозі або інших невідкладних станах підготовка може бути скорочена до необхідного мінімуму, оскільки своєчасне оперативне лікування має пріоритет.

Відновлення після ампутації

Після ампутації пацієнт перебуває під медичним наглядом. Лікарі контролюють стан післяопераційної рани, загоєння тканин, больовий синдром та загальний стан пацієнта.

Подальше відновлення може включати:

• догляд за післяопераційною раною;
• контроль та лікування больового синдрому;
• профілактику контрактур;
• поступове відновлення фізичної активності;
• фізичну терапію;
• ерготерапію;
• навчання навичкам самообслуговування;
• підготовку до протезування за показаннями.

Тривалість відновлення залежить від рівня ампутації, причини операції, стану післяопераційної рани, загального стану пацієнта та інших індивідуальних факторів.

Після загоєння рани та стабілізації стану пацієнта може розглядатися питання протезування. Необхідність та терміни протезування визначаються індивідуально.

Можливі реакції та ускладнення

Як і будь-яке хірургічне втручання, ампутація може супроводжуватися певними ризиками та ускладненнями.

Після операції можливі:

• біль у ділянці операції;
• набряк;
• кровотеча або утворення гематоми;
• інфекція післяопераційної рани;
• повільне або ускладнене загоєння рани;
• розходження країв рани;
• формування контрактур;
• фантомні відчуття або фантомний біль;
• інші ускладнення залежно від стану пацієнта та характеру операції.

Ризик ускладнень залежить від причини ампутації, рівня операції, стану кровопостачання, наявності інфекції, супутніх захворювань та інших індивідуальних факторів.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Після ампутації важливо дотримуватися рекомендацій лікаря та повідомляти медичному персоналу про зміни у стані післяопераційної рани або загального самопочуття.

Особливої уваги потребують:

• посилення або поява нового болю;
• значне збільшення набряку;
• кровотеча;
• почервоніння або підвищення температури шкіри навколо рани;
• поява гнійних або інших патологічних виділень;
• неприємний запах із рани;
• підвищення температури тіла;
• розходження країв післяопераційної рани;
• потемніння тканин у ділянці рани;
• різке погіршення загального стану.

Поява таких симптомів потребує оцінки лікаря для своєчасного виявлення та лікування можливих ускладнень.

Ампутації кінцівок у Рівненському обласному клінічному госпіталі

У Рівненському обласному клінічному госпіталі проводиться хірургічне лікування пацієнтів за медичними показаннями. У випадках тяжкого ураження кінцівки, коли її збереження неможливе, може виникнути потреба в проведенні ампутації.

Лікар визначає необхідність оперативного втручання, рівень ампутації та подальшу тактику лікування відповідно до клінічного стану пацієнта.

За можливості застосовується органозберігальна тактика. Якщо зберегти уражену частину кінцівки неможливо, ампутація може бути необхідною для усунення джерела патологічного процесу, запобігання тяжким ускладненням та збереження життя пацієнта.

Надання медичної допомоги за Програмою медичних гарантій

Хірургічна допомога надається відповідно до медичних показань та чинного маршруту пацієнта.

Можливість отримання медичної допомоги безоплатно в межах Програми медичних гарантій НСЗУ визначається відповідно до умов чинного договору та відповідного пакета медичної допомоги.

Обсяг необхідного обстеження, госпіталізації, оперативного втручання, післяопераційного лікування та подальшої реабілітації визначається індивідуально залежно від стану пацієнта.

Після хірургічного лікування пацієнт може бути направлений на подальшу реабілітацію та, за показаннями, підготовку до протезування.