Геморой є поширеним захворюванням, яке може проявлятися кровотечею під час випорожнення, свербежем, дискомфортом, болем та випадінням гемороїдальних вузлів.

Тактика лікування залежить від вираженості симптомів та стадії захворювання. На початкових етапах зазвичай застосовують зміни харчування і способу життя, медикаментозне лікування та, за потреби, малоінвазивні процедури. При вираженому симптомному геморої може знадобитися хірургічне лікування.

Гемороїдектомія — це хірургічне лікування, спрямоване на видалення патологічно змінених гемороїдальних вузлів. Залежно від клінічної ситуації можуть застосовуватися класична або лазерна методика.

Що таке геморой

Гемороїдальні тканини є нормальною частиною анального каналу. Гемороїдальна хвороба виникає тоді, коли ці тканини збільшуються та починають спричиняти симптоми.

Внутрішній геморой класифікують за ступенем випадіння вузлів:

• I стадія — вузли не випадають, але можуть спричиняти кровотечу;
• II стадія — вузли випадають під час випорожнення, але самостійно повертаються;
• III стадія — вузли випадають і потребують ручного вправлення;
• IV стадія — вузли постійно перебувають зовні та не вправляються.

Окрім внутрішнього геморою, можуть виникати зовнішні гемороїдальні вузли.

Основні симптоми геморою

Прояви захворювання залежать від типу та стадії геморою.

Серед найпоширеніших симптомів:

• кровотеча під час або після випорожнення;
• випадіння гемороїдальних вузлів;
• свербіж та подразнення;
• дискомфорт у ділянці анального каналу;
• біль, особливо при ускладненому перебігу;
• відчуття неповного випорожнення або стороннього тіла.

Кровотеча з прямої кишки не завжди пов’язана з гемороєм. Тому при появі крові важливо пройти медичне обстеження для встановлення її причини.

Коли може знадобитися гемороїдектомія

Гемороїдектомія не є необхідною для всіх пацієнтів із гемороєм. Більшість пацієнтів із гемороєм I–II стадії та частина пацієнтів із III стадією можуть отримувати консервативне або малоінвазивне лікування.

Хірургічне лікування може розглядатися при:

• симптомному геморої III–IV стадії;
• значному випадінні гемороїдальних вузлів;
• поєднанні внутрішніх і зовнішніх гемороїдальних вузлів;
• повторних кровотечах;
• вираженому болю або дискомфорті;
• відсутності достатнього ефекту від консервативного чи малоінвазивного лікування;
• інших медичних показаннях.

Рішення про операцію приймається індивідуально після оцінки стану пацієнта.

Класична гемороїдектомія

Класична гемороїдектомія передбачає хірургічне видалення патологічно змінених гемороїдальних вузлів.

Метод може застосовуватися при вираженій гемороїдальній хворобі, особливо коли є значне випадіння або поєднання внутрішніх і зовнішніх компонентів.

Обсяг операції та техніку втручання лікар визначає з урахуванням кількості, розташування та вираженості гемороїдальних вузлів.

Лазерне лікування геморою

Лазерна методика передбачає використання лазерної енергії для впливу на патологічно змінені гемороїдальні тканини.

Залежно від конкретної технології лазерне лікування може бути спрямоване на зменшення або зміну патологічно змінених тканин. Методика та обсяг втручання залежать від характеристик гемороїдальної хвороби та обладнання, яке використовується.

Вибір лазерного або класичного методу визначає лікар після оцінки клінічної ситуації.

Як обирається метод лікування

Перед лікуванням лікар оцінює симптоми, стадію гемороїдальної хвороби, характер випадіння вузлів, наявність внутрішнього та зовнішнього компонентів, а також попереднє лікування та його ефективність.

При виборі методу враховуються:

• стадія геморою;
• кількість та розташування вузлів;
• вираженість симптомів;
• наявність кровотечі;
• ступінь випадіння вузлів;
• наявність зовнішніх гемороїдальних вузлів;
• супутні захворювання;
• індивідуальні особливості пацієнта.

Не існує одного універсального методу, який підходить усім пацієнтам. Тактика лікування визначається індивідуально.

Підготовка до лікування

Перед операцією лікар проводить необхідний огляд і визначає обсяг передопераційного обстеження.

За потреби можуть призначатися лабораторні та інші додаткові дослідження.

Особливо важливо повідомити лікаря про всі лікарські препарати, які приймає пацієнт, супутні захворювання та попередні оперативні втручання.

При наявності кровотечі лікар оцінює її характер і за необхідності визначає додаткові обстеження, оскільки не вся кровотеча з прямої кишки пов’язана з гемороєм.

Відновлення після гемороїдектомії

Тривалість та особливості відновлення залежать від методу лікування, обсягу оперативного втручання та індивідуальних особливостей пацієнта.

Після операції лікар надає рекомендації щодо:

• харчування;
• режиму випорожнення;
• гігієни;
• фізичної активності;
• догляду за післяопераційною ділянкою.

Важливо уникати закрепів і надмірного напруження під час випорожнення, оскільки це може посилювати дискомфорт та ускладнювати загоєння.

Після класичної гемороїдектомії можливий післяопераційний біль, а також інші ускладнення, тому пацієнт має дотримуватися рекомендацій лікаря та звертатися за медичною допомогою при появі незвичних або виражених симптомів.

Якого результату можна очікувати

Основною метою гемороїдектомії є усунення симптомних гемороїдальних вузлів та зменшення проявів захворювання.

Лікування може сприяти:

• зменшенню або припиненню кровотечі;
• усуненню випадіння гемороїдальних вузлів;
• зменшенню дискомфорту;
• покращенню якості життя;
• зменшенню симптомів, які пов’язані з вираженим гемороєм.

Результат лікування залежить від стадії захворювання, обраного методу та індивідуальних особливостей пацієнта.

Коли необхідно звернутися до лікаря

Консультація лікаря необхідна при появі або повторенні:

• кровотечі з прямої кишки;
• випадіння гемороїдальних вузлів;
• болю або вираженого дискомфорту;
• свербежу та подразнення;
• припухлості або болючого утворення в ділянці анального каналу;
• симптомів, які не минають після самостійного лікування.

Особливо важливо звернутися до лікаря при значній або повторній кровотечі, сильному болю чи різкому погіршенні стану.

Гемороїдектомія в Рівненському обласному клінічному госпіталі

У Рівненському обласному клінічному госпіталі проводиться гемороїдектомія: класична та лазерна за медичними показаннями.

Тактика лікування визначається індивідуально після огляду та необхідного обстеження. Лікар оцінює стадію гемороїдальної хвороби, вираженість симптомів та особливості гемороїдальних вузлів, після чого визначає оптимальний метод лікування.

Можливість отримання медичної допомоги безоплатно в межах Програми медичних гарантій НСЗУ визначається відповідно до умов чинного договору та відповідного пакета медичної допомоги.

Для планового звернення необхідне електронне направлення від сімейного лікаря або профільного спеціаліста.

Парапроктит — це запальний процес у тканинах, що оточують анальний канал і пряму кишку. Захворювання може перебігати в гострій або хронічній формі.

Гострий парапроктит зазвичай пов’язаний із формуванням гнійника, або абсцесу. Для нього характерні біль, набряк, почервоніння та інші ознаки запалення. Основним методом лікування сформованого аноректального абсцесу є хірургічний розтин і дренування.

Хронічний парапроктит часто розвивається після перенесеного абсцесу та може супроводжуватися формуванням анальної нориці — патологічного каналу між анальним каналом або прямою кишкою та шкірою. Нориці зазвичай потребують хірургічної оцінки та лікування.

Чому виникає парапроктит

Гострий парапроктит найчастіше виникає внаслідок інфікування тканин біля анального каналу. Інфекція може призводити до формування абсцесу, який супроводжується накопиченням гною.

Після перенесеного абсцесу в частини пацієнтів може сформуватися анальна нориця, через яку періодично виникають виділення та повторні епізоди запалення.

Симптоми гострого парапроктиту

Гострий парапроктит може розвиватися досить швидко. Типовими проявами є:

• сильний або пульсуючий біль у ділянці анального каналу;
• припухлість та почервоніння;
• болючість під час сидіння, руху або випорожнення;
• підвищення температури тіла;
• загальна слабкість;
• відчуття тиску або розпирання в ділянці запалення.

У разі глибокого розташування абсцесу зовнішні зміни можуть бути менш вираженими, хоча біль та інші загальні симптоми можуть зберігатися.

Симптоми хронічного парапроктиту

При хронічному перебігу захворювання симптоми можуть бути менш вираженими, але періодично повторюватися.

Можуть спостерігатися:

• періодичний біль або дискомфорт;
• повторні набряки та ущільнення;
• гнійні або кров’янисті виділення;
• поява невеликого отвору на шкірі біля анального каналу;
• повторне утворення абсцесу;
• подразнення шкіри через постійні виділення.

Такі прояви можуть свідчити про наявність анальної нориці, яка сформувалася після перенесеного запалення або абсцесу.

Як діагностують парапроктит

Діагностика починається з оцінки симптомів та огляду лікаря.

При поверхневому абсцесі діагноз у багатьох випадках можна встановити на підставі клінічної картини. Додаткові методи візуалізації можуть бути потрібні при глибокому, рецидивному або складному перебігу захворювання, а також при підозрі на складну анальну норицю. У таких ситуаціях можуть використовуватися МРТ або інші методи візуалізації за медичними показаннями.

Як лікують гострий парапроктит

При сформованому аноректальному абсцесі основним методом лікування є хірургічне розтин і дренування гнійника.

Під час операції лікар забезпечує відтік гною з порожнини абсцесу та усуває умови для подальшого поширення інфекції. Обсяг і спосіб втручання залежать від локалізації та поширеності запального процесу.

Антибіотики не замінюють хірургічного дренування абсцесу. Їх застосування може бути необхідним у певних клінічних ситуаціях, зокрема за наявності системних ознак інфекції або окремих супутніх станів.

Як лікують хронічний парапроктит

Хронічний парапроктит часто пов’язаний з анальною норицею. Тактика лікування залежить від її розташування, довжини, внутрішнього отвору та відношення норицевого ходу до анального сфінктера.

У відповідних випадках може виконуватися фістулотомія — розкриття норицевого ходу для його подальшого загоєння. При норицях, які проходять через значну частину сфінктера, можуть застосовуватися інші хірургічні методики, що дозволяють зменшити ризик порушення функції сфінктера.

Конкретний метод лікування визначає хірург після оцінки анатомії нориці та стану пацієнта.

Чому важливо своєчасно звернутися до лікаря

Гострий парапроктит не варто залишати без лікування. Невідкладне звернення особливо важливе при сильному або наростаючому болю, припухлості, почервонінні, підвищенні температури чи появі гнійних виділень.

Своєчасне лікування абсцесу дозволяє усунути гнійний осередок і зменшити ризик подальших ускладнень. Після дренування у частини пацієнтів може зберігатися або згодом формуватися анальна нориця, тому при повторних симптомах необхідно звернутися до лікаря.

Відновлення після хірургічного лікування

Тривалість відновлення залежить від виду втручання, локалізації та поширеності запального процесу, а також від індивідуальних особливостей пацієнта.

Після операції лікар надає рекомендації щодо догляду за післяопераційною ділянкою, харчування, режиму випорожнення та фізичної активності.

Важливо підтримувати регулярне та м’яке випорожнення, уникати закрепів і дотримуватися рекомендацій лікаря щодо догляду та контрольних оглядів.

Коли необхідно звернутися по медичну допомогу

Консультація лікаря необхідна при:

• сильному або пульсуючому болю в ділянці анального каналу;
• набряку, почервонінні або ущільненні;
• підвищенні температури тіла;
• появі гнійних або кров’янистих виділень;
• повторному утворенні болючої припухлості;
• появі отвору на шкірі біля анального каналу;
• повторенні симптомів після попереднього лікування.

При значному погіршенні стану або виражених ознаках інфекції звернутися за медичною допомогою потрібно без зволікання.

Хірургічне лікування парапроктиту в Рівненському обласному клінічному госпіталі

У Рівненському обласному клінічному госпіталі проводиться хірургічне лікування гострого та хронічного парапроктиту за медичними показаннями.

Тактика лікування визначається індивідуально після огляду та необхідного обстеження. При гострому парапроктиті основним завданням є своєчасне усунення гнійного осередку. При хронічному перебігу лікар визначає тактику лікування з урахуванням особливостей анальної нориці та її відношення до сфінктера.

Можливість отримання медичної допомоги безоплатно в межах Програми медичних гарантій НСЗУ визначається відповідно до умов чинного договору та відповідного пакета медичної допомоги.

Для планового звернення необхідне електронне направлення від сімейного лікаря або профільного спеціаліста.

Поліпи анального каналу — це локальні утворення, які можуть виникати в ділянці слизової оболонки анального каналу. Вони можуть відрізнятися за розміром, формою та будовою. Деякі поліпи не спричиняють виражених симптомів і можуть бути виявлені під час обстеження.

В окремих випадках утворення може спричиняти дискомфорт, кров’янисті виділення, відчуття стороннього тіла або травмуватися під час випорожнення. Тактика лікування залежить від характеристик поліпа та результатів обстеження.

Що таке поліп анального каналу

Поліп — це утворення, яке виступає над поверхнею слизової оболонки. Поліпи можуть мати ніжку або широку основу, бути поодинокими чи множинними.

За зовнішнім виглядом не завжди можливо точно визначити характер утворення, тому після його видалення отриманий матеріал може бути направлений на гістологічне дослідження.

Які симптоми можуть виникати

Невеликі поліпи можуть тривалий час не проявлятися. За наявності симптомів можливі:

• кров’янисті виділення;
• дискомфорт у ділянці анального каналу;
• відчуття стороннього тіла;
• травмування утворення під час випорожнення;
• слизові виділення;
• відчуття неповного випорожнення;
• випинання утворення під час дефекації.

Подібні симптоми можуть виникати й при інших захворюваннях анального каналу та прямої кишки, тому для встановлення причини необхідна консультація лікаря.

Чому можуть виникати поліпи

Поліпи анального каналу можуть мати різне походження. Серед них трапляються, зокрема, фіброзні та запальні утворення, а також інші види поліпів. Для частини утворень немає чітко встановленої єдиної причини виникнення.

Тому самостійно визначити тип поліпа лише за його зовнішнім виглядом неможливо.

Як діагностують поліпи анального каналу

Діагностика починається з огляду лікаря та оцінки характеру утворення.

Залежно від клінічної ситуації можуть використовуватися додаткові методи обстеження. Якщо утворення потребує видалення, лікар визначає найбільш доцільний спосіб втручання з урахуванням його розміру та локалізації.

У випадках, коли утворення розташоване вище або його неможливо повністю оцінити під час первинного огляду, може знадобитися додаткове ендоскопічне обстеження.

Коли необхідне видалення поліпа

Не кожен поліп потребує однакового підходу. Видалення може бути рекомендоване, якщо утворення спричиняє симптоми, регулярно травмується або потребує уточнення його характеру.

Показаннями можуть бути:

• кровоточивість поліпа;
• постійне травмування під час випорожнення;
• дискомфорт або відчуття стороннього тіла;
• збільшення утворення;
• випинання поліпа;
• необхідність дослідити тканину для визначення її характеру;
• інші медичні показання.

Рішення про видалення приймає лікар після оцінки конкретної клінічної ситуації.

Як проводиться видалення поліпа

Метод лікування залежить від розміру, форми та локалізації утворення.

Невеликі поліпи у відповідних випадках можуть видалятися методом поліпектомії. Для інших утворень може застосовуватися локальне хірургічне висічення.

Під час процедури лікар видаляє утворення з використанням відповідної техніки та, за необхідності, контролює стан операційної ділянки.

Вибір методу втручання визначається індивідуально.

Навіщо потрібне гістологічне дослідження

Після видалення поліпа отриману тканину можуть направити на гістологічне дослідження.

Гістологія дозволяє оцінити будову тканини та визначити характер утворення. Результат дослідження допомагає лікарю визначити подальшу тактику спостереження або лікування за потреби.

Саме тому навіть за відсутності виражених симптомів рішення про подальше спостереження після видалення залежить від результату дослідження.

Відновлення після видалення поліпа

Тривалість та особливості відновлення залежать від розміру і локалізації утворення, методу його видалення та індивідуальних особливостей пацієнта.

Після процедури лікар надає рекомендації щодо харчування, режиму випорожнення, гігієни та фізичної активності.

Важливо уникати закрепів і надмірного напруження під час випорожнення, щоб не травмувати післяопераційну ділянку та не перешкоджати її загоєнню.

Чи можуть поліпи з’явитися повторно

Можливість повторної появи утворень залежить від їхнього типу та індивідуальних особливостей пацієнта. Тому після видалення важливо дотримуватися рекомендацій лікаря щодо подальшого спостереження.

За необхідності лікар може рекомендувати контрольний огляд або додаткове обстеження.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Звернутися до лікаря варто при появі:

• кров’янистих виділень із прямої кишки;
• болю або дискомфорту в ділянці анального каналу;
• відчуття стороннього тіла;
• випинання утворення під час випорожнення;
• незвичних слизових виділень;
• інших змін, які зберігаються або повторюються.

Не варто самостійно намагатися видалити утворення або визначити його характер за зовнішнім виглядом.

Видалення поліпів анального каналу в Рівненському обласному клінічному госпіталі

У Рівненському обласному клінічному госпіталі проводиться видалення поліпів анального каналу за медичними показаннями.

Тактика лікування визначається індивідуально після консультації лікаря та необхідного обстеження. Метод видалення залежить від характеристик утворення та клінічної ситуації.

Можливість отримання медичної допомоги безоплатно в межах Програми медичних гарантій НСЗУ визначається відповідно до умов чинного договору та відповідного пакета медичної допомоги.

Для планового звернення необхідне електронне направлення від сімейного лікаря або профільного спеціаліста.