Працівники КП “Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни” (смт Клевань) взяли участь у міжнародній професійній програмі CCA – Center for Cooperation and Advancement – MASHAV під назвою “Rehabilitation System for Victims of Combat Activities”.

Програма об’єднала інтенсивні навчальні модулі, клінічні стажування та обмін досвідом із провідними ізраїльськими експертами у сфері відновного лікування, психічного здоров’я та безбар’єрності.

Основні напрями навчання

Курс було сфокусовано на ключових для України темах:

• сучасні підходи до лікування травм та посттравматичних стресових розладів (ПТСР);

• організація мультидисциплінарних маршрутів пацієнта — від гострої фази до повного відновлення;

• реабілітація військовослужбовців і правоохоронців, поранених під час служби;

• впровадження стандартів безбар’єрності у медичних закладах і міському середовищі.

Програма також передбачала воркшопи з раннього втручання, інклюзивної освіти та соціальної стійкості громад, що є невід’ємною частиною комплексної реабілітації.

Практичні стажування та партнери

Ключовим партнером став Loewenstein Rehabilitation Medical Center  (https://www.facebook.com/share/1BiezFMXyT/)  — провідний реабілітаційний заклад Ізраїлю. Саме там делегація госпіталю ознайомилася з організацією мультидисциплінарних команд, використанням сучасних технологій у відновному лікуванні та системою безперервності допомоги.

Також ознайомились з роботою Rehabilitation Center in HADASSAN Hospital, здійснили візит до Beit Isi Shapiro Raanana та Warrior`s House (https://www.facebook.com/share/17UcbHAQ9X/).

Доступність та міське середовище

Окремий блок програми був присвячений доступності:

• аудит інфраструктури та універсальний дизайн;

• організація безбар’єрних маршрутів у лікарнях і громадських просторах;

• вивчення практичних прикладів у Тель-Авіві, Яффо та Єрусалимі.

Ці знання важливі для того, щоб зробити медичні заклади в Україні більш доступними для ветеранів та цивільних із різними потребами.

Професійні зустрічі та проєктний менеджмент

Учасники мали нагоду спілкуватися з ізраїльськими менторами та експертами, обговорюючи:

• міжвідомчу взаємодію (медицина — соціальні служби — громада);

• роль сім’ї та підтримувального середовища у відновленні пацієнтів.

Окремо було розглянуто тематику фандрейзингу: потенційні міжнародні фонди, структуру проєктних заявок та підходи до залучення ресурсів під реабілітаційні ініціативи.

Очікувані результати для госпіталю

За підсумками програми команда госпіталю визначила перелік практичних змін, які планується впровадити найближчим часом:

• посилення психологічної складової реабілітації;

• запуск пілотних програм раннього втручання;

• впровадження стандартів безбар’єрності;

• створення освітніх програм для родин пацієнтів;

• розробка проєктів для залучення міжнародної технічної допомоги.
  

Значення для України

Передача досвіду Ізраїлю, країни з унікальною практикою відновлення ветеранів, є надзвичайно важливою для України в умовах війни. Отримані знання, мережа професійних контактів та підготовлені проєктні ідеї закладають основу для підвищення якості медичної допомоги в Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни та для розвитку всієї системи реабілітації в Україні.

 

Уряд підтримав чергові рішення, що дозволяють продовжити системне впровадження реформи медико-соціальної експертизи. Ці кроки є логічним продовженням змін, мета яких — забезпечити кожній людині з обмеженням функціонування прозорий і зручний доступ до державної підтримки.

Основні зміни вносяться до постанови КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338, якими удосконалюється процес проведення оцінювання повсякденного функціонування, а саме: 

• уточнено вимоги до роботи експертних команд;
• уточнено та розширено обов’язки адміністратора експертних команд;
• визначено перелік обставини, за наявності яких лікар не може проводити оцінювання у складі експертних команд – це важлива антикорупційна норма;
• оновлено правила участі уповноважених осіб, які можуть супроводжувати людину під час оцінювання;
• уточнено перелік причин встановлення інвалідності;
• уточнено перелік випадків, за яких особа може направлятися на проведення оцінювання;
• визначено критерії для встановлення потреби у сторонньому догляді експертними командами;
• визначено в яких випадках можна проводити розгляд справи із використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування);
• впроваджено електронний сервіс верифікації та перевірки достовірності рішень експертних команд різними інституціями, які їх використовують, щоб людина менше стикалася з бюрократичними процесами.

Станом на липень 2025 року в Україні на базі понад 300 медичних закладів працюють більш ніж 1300 експертних команд. До їх складу входять понад 7 тисяч медичних фахівців. Від початку року ці команди розглянули понад 300 тисяч звернень.

Зручність для людини, відсутність зайвої бюрократії та зловживань – наша мета змін. 

Оцінювання повсякденного функціонування — це процедура, яка допомагає встановити, як стан здоров’я людини впливає на її повсякденне життя. Проходження цього оцінювання може бути підставою для отримання підтримки, соціальних послуг, реабілітації або встановлення інвалідності.

Хто може направити на оцінювання

Направлення на оцінювання повсякденного функціонування формує:

• лікуючий лікар, який веде медичну документацію людини та може обґрунтувати потребу в оцінюванні;
• голова військово-лікарської комісії (ВЛК) — у випадках, коли людина проходила огляд ВЛК і потребує встановлення інвалідності або іншої цілі оцінювання.

Направлення військовослужбовців

Військова частина не оформлює направлення на оцінювання повсякденного функціонування безпосередньо. Це можуть зробити:

• лікуючий лікар (профільний або сімейний — якщо немає доступу до профільного фахівця);
• голова військово-лікарської комісії (ВЛК).

Що можна зробити:

• якщо є можливість, пройти оцінювання під час відпустки за станом здоров’я, звернувшись до свого лікуючого лікаря;
• якщо перебуваєте у військовій частині, звернутися до медичного працівника з проханням:
  • направити на проходження ВЛК, яка має право оформити направлення на оцінювання повсякденного функціонування;
  • або направити на консультацію до профільного лікаря, який після огляду зможе сформувати електронне направлення.

Коли лікар має сформувати направлення

Лікуючий лікар зобов’язаний сформувати направлення на оцінювання повсякденного функціонування, якщо наявна хоча б одна з таких підстав:

• захворювання або травма триває понад 4 місяці (для туберкульозу — понад 10 місяців);
• у людини є незворотні зміни у стані здоров’я;
• проведено медичне втручання з визначеного переліку (наприклад, ампутація, ендопротезування, трансплантація);
• встановлено діагноз, який входить до затвердженого переліку;
• настав строк повторного оцінювання, якщо інвалідність вже була встановлена.

Перелік критеріїв визначено постановою Кабінету Міністрів України № 1338. 

Лікар, який формує направлення, має обґрунтувати його для експертної команди. Якщо лікар сумнівається або не має достатньої спеціалізації для аналізу конкретного випадку, він може направити пацієнта до вузькопрофільного спеціаліста для уточнення діагнозу або отримання додаткових висновків.

Направлення на оцінювання повсякденного функціонування формує саме той лікар, який надає медичну допомогу людині з основного захворювання або стану, що стало підставою для оцінювання. Якщо людині вже видано консультативний висновок або медичне заключення, у якому зазначено рекомендацію щодо проведення оцінювання, — направлення має оформити той лікар, який підписав цей документ. Це може бути вузький спеціаліст, лікар у стаціонарі чи будь-який інший лікар, який супроводжує лікування. Людина не повинна самостійно шукати іншого лікаря, аби оформити направлення. Винятком можуть бути лише випадки, коли лікування завершено або немає доступу до закладу, де його проводили — тоді зібрані документи можна передати іншому лікарю, який зможе сформувати направлення. Але в першу чергу це відповідальність саме того лікаря, який дав рекомендацію щодо оцінювання.

Продовження тимчасової непрацездатності (МВТН)

Якщо стан здоров’я не дозволяє повернутися до роботи після тривалого лікування, лікар може направити на оцінювання повсякденного функціонування для продовження МВТН.

Щоб уникнути перерви у листку непрацездатності, направлення бажано оформити заздалегідь — приблизно за 10–20 днів до завершення встановленого терміну. Такі направлення розглядають пріоритетно, зазвичай упродовж 5 днів. Експертна команда може рекомендувати продовження МВТН, але остаточне рішення про термін продовження приймає лікуючий лікар.

Якщо після закінчення продовженого МВТН стан здоров’я і далі не дозволяє працювати, лікар знову може направити на оцінювання.

Що робити, якщо лікар відмовив у направленні?

Якщо людина не погоджується з рішенням лікаря, вона має кілька варіантів дій:

1. Звернутися за консультацією до іншого фахівця.
2. Подати запит на повторний розгляд ситуації.
3. Якщо відмова лікаря була безпідставною, можна звернутися зі скаргою до керівництва закладу охорони здоров’я або на гарячу лінію МОЗ.

Які документи потрібні

Для того щоб лікар міг оформити направлення на оцінювання повсякденного функціонування, людині потрібно підготувати такі документи:

• Документи, що посвідчують особу: паспорт громадянина України, РНОКПП (за наявності), військово-обліковий документ (за наявності).
• Медичну документацію, яка підтверджує діагноз і відображає стан здоров’я, зокрема документи про раніше встановлену інвалідність: 

• результати актуальних обстежень;
• попередні індивідуальні програми реабілітації;
• висновки фахівців з реабілітації про потреби в допоміжних засобах реабілітації (ДЗР) та медичних виробах (МВ).

• Документи про причини інвалідності (за наявності):

• акти розслідувань, витяги з ЄРДР, висновки міжвідомчих комісій, документи ВЛК, свідоцтво про хворобу, протокол засідання штатної військово-лікарської комісії, тощо.

• Контактні дані:

• електронну адресу (свою або довіреної особи);
• адресу для паперової кореспонденції (за потреби).

У випадку бажання присутності уповноваженої особи на оцінюванні до справи має бути прикріплена відповідна заява з інформацією про таку особу. Детальніше про те, хто може бути присутнім на оцінювання на сайті МОЗ.

 

На цьому етапі також можна подати заяву про бажання здійснювати аудіо- або відеофіксацію процесу оцінювання. Це право людини, яке може бути реалізоване за умови попередження експертної команди.

Документи можна подати у паперовій формі — їх відсканують у закладі охорони здоров’я. Якщо маєте документи в електронному вигляді, передайте їх лікареві у зручний спосіб.

Що не є обов’язковим

При оформленні направлення не потрібно збирати зайві документи. Зокрема, не вимагаються:

• Висновки обласних спеціалістів
• Направлення від ЛКК
• Згода на обробку персональних даних — це вже врегульовано законодавством
• Виписка з медичного закладу — може бути замінена висновками профільних лікарів
• Кольорові скан-копії — потрібні лише у випадках, коли важливий колір (наприклад, медичні зображення)

На основі поданих документів лікуючий лікар створює структуроване направлення в електронній системі, до якого прикріплює всі необхідні матеріали. У направленні зазначаються персональні дані людини, за наявності — військово-облікові дані, інформація про попередньо встановлену інвалідність, підстава та одна або кілька цілей оцінювання (наприклад, встановлення інвалідності, оновлення ІПР тощо).

Також лікар вносить медичну інформацію: діагноз, опис функціональних порушень, оцінку сфер життєдіяльності та додає скан-копії медичних документів. Після вибору основного діагнозу система автоматично визначає профілі експертних команд, які можуть розглядати справу. За потреби лікар зазначає додаткові потреби в допоміжних засобах реабілітації (ДЗР), медичних виробах (МВ) або соціальних послугах.

Разом із лікарем обирається бажана форма проведення оцінювання відповідно до затверджених критеріїв, зокрема тяжкості стану, наявності документів, зони перебування тощо: 

• Очна – за особистої присутності особи.
• Заочна – без особистої присутності.
• З використанням телемедицини – через засоби дистанційного звʼязку.
• Виїзна – за місцем перебування або лікування особи.

 

Пацієнт разом із лікарем обирає заклад охорони здоровʼя з відповідною експертною командою для проведення оцінювання. З переліком закладів та профілями експертних команд можна ознайомитись на дашборді на сайті МОЗ.  У кожному закладі існує дві і більше команд одного профілю. Пацієнт може пройти оцінювання в закладі незалежно від місця реєстрації. На одного пацієнта може існувати лише одна чинна справа.  

Після того як лікар сформував направлення, воно вноситься до електронної системи охорони здоров’я. Адміністратор закладу перевіряє повноту справи та ставить направлення в чергу на розгляд експертної команди. Після цього на електронну адресу людини надходить повідомлення із зазначенням дати та часу оцінювання. Якщо електронну адресу не вказано, повідомлення надсилається рекомендованим листом. Сповіщення також отримує лікар, який формував направлення. Уточнити статус справи можна у адміністратора закладу охорони здоров’я — контакти адміністраторів доступні на другій сторінці дашборду МОЗ.

На вимогу людини, яка направляється на оцінювання, їй надається паперова копія направлення. Цей документ засвідчується підписом лікаря або адміністратора закладу, який формував направлення, а також печаткою відповідного закладу охорони здоров’я (за наявності технічної можливості). У день оцінювання людина має прибути до закладу охорони здоровʼя у визначений час і мати з собою документ, що посвідчує особу. Це необхідно для ідентифікації в електронній системі та коректного внесення даних.

Перед подачею документів варто перевірити їх актуальність і повноту внесених даних та прикріплених документів. Після цього лікар накладає кваліфікований електронний підпис (КЕП) і направлення надходить на перевірку адміністратору закладу, в якому працює експертна команда. У разі виникнення питань або труднощів із підготовкою направлення, можна звернутись до адміністратора медичного закладу, де буде проходити оцінювання. Контакти адміністраторів доступні на другій сторінці дашборду МОЗ.

З 1 січня 2025 року в Україні працює нова система оцінювання повсякденного функціонування людини. Ця система замінює старий підхід до встановлення інвалідності та фокусується на гідності кожної людини, її правах, потребах та можливості жити повноцінним життям.

Одним із ключових елементів нової системи є індивідуальна програма реабілітації (ІПР). Це не просто документ, а персоналізований план підтримки, який формується за результатами оцінювання повсякденного функціонування. ІПР включає медичні, соціальні, професійні, освітні та інші заходи, які сприяють збереженню або відновленню функціонування людини в повсякденному житті.

У 2025 році Уряд також затвердив оновлене Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, яке деталізує порядок її формування, оновлення та реалізації. Воно набере чинності 28 листопада 2025 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2025 № 1021. 

Медична частина ІПР розробляється експертною командою на підставі оцінювання, інші частини ІПР розробляються відповідними фахівцями в інших сферах. ІПР для дітей розробляється лікарсько-консультативною комісією (ЛКК). 

Що таке ІПР і чому вона важлива

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР) — це персоналізований план підтримки для людини з інвалідністю. Вона розробляється з урахуванням її стану здоров’я, повсякденних потреб та цілей і охоплює медичні, соціальні, освітні, професійні та інші напрями реабілітації.

ІПР допомагає:

• визначити, які саме заходи підтримки потрібні людині;
• отримати допоміжні засоби реабілітації, медичні вироби, послуги з реабілітації;
• організувати навчання, підготовку до працевлаштування, адаптацію робочого місця;
• отримати підтримку у повсякденному житті — наприклад, допомогу соціального працівника, санаторно-курортне лікування або психологічну підтримку.

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР):

• є юридично зобов’язувальним документом для органів та установ;
• має рекомендований, а не примусовий характер для самої людини;
• може оновлюватись за потреби — з ініціативи людини відповідно до рекомендацій лікаря.

Раніше сформовані ІПР також залишаються чинними й виконуються до моменту створення нової ІПР або оновлення її частини.

Хто формує ІПР і на основі чого?

Лікуючий лікар формує направлення на оцінювання повсякденного функціонування. У направленні обов’язково зазначається мета — встановлення статусу інвалідності. Водночас із цим, рекомендується одразу зазначити й оновлення індивідуальної програми реабілітації. Крім того, лікар може зазначити у направленні орієнтовний перелік допоміжних засобів реабілітації або медичних виробів, які, на його думку, можуть бути необхідні пацієнту. Ця інформація допоможе експертній команді в процесі ухвалення рішення. Однак остаточне рішення щодо включення таких засобів до рекомендацій, що є медичною частиною ІПР, ухвалює саме експертна команда — з урахуванням результатів оцінювання.

Після надходження направлення експертна команда проводить оцінювання повсякденного функціонування. Воно може бути:

• очним — у медичному закладі,
• дистанційним — із використанням телемедицини,
• виїзним — за місцем перебування людини,
• або заочним — на основі документів (у визначених випадках).

Медична частина ІПР формується експертною командою під час оцінювання повсякденного функціонування. Вона ґрунтується на:

• аналізі поданих медичних документів;
• результатах огляду або дистанційного/заочного оцінювання;
• оцінці впливу захворювання або травми на повсякденне життя;
• потребах у соціальній підтримці, реабілітації чи адаптації.

Після прийняття рішення експертною командою людина отримує витяг з рішення та рекомендації, що є медичною частиною індивідуальної програми реабілітації (ІПР). Ці документи надходять на електронну пошту або рекомендованим листом. За потреби — може бути виданий у паперовому вигляді. Інформація також доступна лікуючому лікарю, який сформував направлення.

Що входить у ІПР

До індивідуальної програми реабілітації можуть входити:

• рекомендації щодо допоміжних засобів реабілітації (наприклад, протези, технічні засоби для пересування чи догляду),
• медичні вироби, медикаментозне або санаторне лікування,
• потреба в соціальних послугах, догляді, підтримці вдома,
• рекомендації щодо навчання, професійної підготовки чи адаптації робочого місця,
• психологічна, фізична або інша реабілітація.

Кожен пункт ІПР має бути обґрунтований результатами оцінювання та спрямований на відновлення або підтримку функціонування людини в її щоденному житті.

Рекомендації, що є медичною частиною індивідуальної програми реабілітації, діють протягом усього періоду, на який встановлено інвалідність. У разі безстрокового статусу — діють без визначеного терміну.

Якщо впродовж цього періоду виникає потреба оновити ІПР (наприклад, змінився стан здоров’я, з’явились нові потреби у допоміжних засобах чи реабілітаційних заходах), людина має звернутися до свого лікуючого лікаря. Лікар, у такому випадку, формує електронне направлення з чіткою метою — оновлення індивідуальної програми реабілітації.

Це дозволяє експертній команді провести оцінювання виключно в межах цієї мети та сформувати оновлені рекомендації відповідно до актуального стану людини.

На основі витягу та рекомендацій можна звертатися до відповідних установ для отримання допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів, соціальних чи освітніх послуг.

Раніше сформовані індивідуальні програми реабілітації людей з інвалідністю також залишаються чинними та продовжують виконуватися, зокрема:

• у частині медичної, фізичної реабілітації, забезпечення допоміжними засобами реабілітації та виробами медичного призначення — до моменту проведення оцінювання повсякденного функціонування та формування нових рекомендацій експертною командою;
• у частині психолого-педагогічної підтримки — до проведення комплексної оцінки в освітній сфері;
• у частині професійної та трудової реабілітації — до проведення оцінки у сфері зайнятості.

Індивідуальні програми реабілітації діють протягом строку, на який встановлено інвалідність. Таким чином, перехід до нової моделі ІПР є плавним, без ризику втрати вже наданих рекомендацій або переривання необхідної підтримки.

Реалізація рекомендацій ІПР у різних сферах

У медичній сфері

До цього розділу включаються рекомендації, спрямовані на відновлення здоров’я людини. Вони можуть передбачати:

• реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров’я;
• реконструктивну хірургію;
• санаторно-курортне лікування для поліпшення фізичного стану.

У соціальній сфері

Людині пропонуються послуги для соціальної адаптації та підтримки. Зокрема:

• звернення до Пенсійного фонду України для оформлення пенсії або страхових виплат;
• звернення до органів соціального захисту населення для:
  • отримання державної допомоги;
  • визначення потреби у постійному догляді або соціальних послугах.

В освітній сфері

Цей розділ передбачає рекомендації для осіб, які потребують адаптації навчального процесу. Наприклад:

• звернення до інклюзивно-ресурсних центрів для визначення потреб у навчанні або перенавчанні;
• створення спеціальних умов для продовження освіти.

У сфері зайнятості та працевлаштування

У цьому розділі визначаються шляхи для забезпечення людини зайнятістю з урахуванням її стану здоров’я:

• облаштування робочого місця, яке відповідає індивідуальним потребам;
• звернення до центрів зайнятості для:
  • профорієнтації;
  • перенавчання;
  • подальшого працевлаштування.
    Також враховуються можливі обмеження у професійній діяльності. Наприклад, робота з тривалими фізичними навантаженнями може бути протипоказаною.

У сфері фізкультурно-спортивної реабілітації

Цей розділ включає заходи, спрямовані на підтримку фізичних можливостей людини. Рекомендації можуть включати:

• заняття фізичною культурою;
• участь у спортивних тренуваннях;
• оздоровлення в реабілітаційних таборах.

Додаткові рекомендації у разі встановлення причини інвалідності «нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я)» або «професійне захворювання» 

В ІПР можуть зазначатися додаткові рекомендації залежно від встановленого стану обмеження життєдіяльності людини, зокрема:

• потреба у спеціальному медичному догляді;
• потреба в постійному сторонньому догляді;
• потреба у побутовому обслуговуванні;
• потреба у додатковому харчуванні;
• потреба у засобах особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобах та засобах догляду;
• потреба в одязі, взутті та інших предметах першої необхідності;
• потреба в лікарських засобах.

Права людини на отримання засобів реабілітації

Людина з інвалідністю має право на забезпечення необхідними допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, реабілітаційними послугами та іншими видами підтримки, які вказані в ІПР. Ці права гарантовані законодавством і забезпечуються за рахунок державного бюджету або інших джерел, передбачених нормативними актами.

Реалізація ІПР починається із самозвернення людини до відповідних установ, залежно від її потреб. Після отримання витягу з рішення експертної команди, людина звертається в:

• ЦНАП або територіальне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю – для отримання допоміжних засобів реабілітації (ДЗР). В електронній формі заява може бути подана через електронний кабінет особи на Соцпорталі Мінсоцполітики www.soc.gov.ua. Тут особа верифікується за КЕП, bank.id або Дія.підпис і заява формується автоматично;
• територіальний орган Пенсійного фонду України (ПФУ) – для призначення або подовження виплат пенсії, державної допомоги, пільг чи соціальних виплат, пов’язаних із доглядом за особою з інвалідністю, забезпечення допоміжними засобами реабілітації;
• медичні заклади та структурні підрозділи з питань охорони здоров’я – для забезпечення медичними виробами та отримання медичних, реабілітаційних послуг у сфері охорони здоров’я;
• центри зайнятості – для перенавчання, професійної орієнтації та сприяння працевлаштуванню;
• інклюзивно-ресурсні центри – для адаптації освітнього процесу.

Додаткова інформація

Для реалізації та складання Індивідуальної програми реабілітації (ІПР) використовується низка нормативно-правових актів та стандартів, які регламентують процес оцінювання, забезпечення засобами реабілітації та надання необхідних послуг. Ось ключові документи, що регулюють ці питання:

• Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 року № 321

Порядок забезпечення допоміжними засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення.

• Постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1301

Порядок забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших категорій населення медичними виробами та іншими засобами​.

• Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи​.

• Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2025 року № 1021 

Деякі питання щодо індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю.

• Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 2024 року № 2067

Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації (ІПР)​.

• ДСТУ EN ISO 9999:2021

Класифікація допоміжних засобів реабілітації для осіб з обмеженням життєдіяльності​.