fbpx
ЦІЛОДОБОВО БЕЗ ВИХІДНИХПОНЕДІЛОК-НЕДІЛЯ 00:00-23:59097 686 9150ogiv@ukr.netс-ще. Клевань, вул. Деражненська, 39Рівненська область


Blog

СТАТТІ

dsc_9851-3-1200x800.jpg

З 1 січня 2025 року в Україні працює нова система оцінювання повсякденного функціонування людини. Ця система замінює старий підхід до встановлення інвалідності та фокусується на гідності кожної людини, її правах, потребах та можливості жити повноцінним життям.

Одним із ключових елементів нової системи є індивідуальна програма реабілітації (ІПР). Це не просто документ, а персоналізований план підтримки, який формується за результатами оцінювання повсякденного функціонування. ІПР включає медичні, соціальні, професійні, освітні та інші заходи, які сприяють збереженню або відновленню функціонування людини в повсякденному житті.

У 2025 році Уряд також затвердив оновлене Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, яке деталізує порядок її формування, оновлення та реалізації. Воно набере чинності 28 листопада 2025 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2025 № 1021

Медична частина ІПР розробляється експертною командою на підставі оцінювання, інші частини ІПР розробляються відповідними фахівцями в інших сферах. ІПР для дітей розробляється лікарсько-консультативною комісією (ЛКК). 

Що таке ІПР і чому вона важлива

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР) — це персоналізований план підтримки для людини з інвалідністю. Вона розробляється з урахуванням її стану здоров’я, повсякденних потреб та цілей і охоплює медичні, соціальні, освітні, професійні та інші напрями реабілітації.

ІПР допомагає:

  • визначити, які саме заходи підтримки потрібні людині;
  • отримати допоміжні засоби реабілітації, медичні вироби, послуги з реабілітації;
  • організувати навчання, підготовку до працевлаштування, адаптацію робочого місця;
  • отримати підтримку у повсякденному житті — наприклад, допомогу соціального працівника, санаторно-курортне лікування або психологічну підтримку.

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР):

  • є юридично зобов’язувальним документом для органів та установ;
  • має рекомендований, а не примусовий характер для самої людини;
  • може оновлюватись за потреби — з ініціативи людини відповідно до рекомендацій лікаря.

Раніше сформовані ІПР також залишаються чинними й виконуються до моменту створення нової ІПР або оновлення її частини.

Хто формує ІПР і на основі чого?

Лікуючий лікар формує направлення на оцінювання повсякденного функціонування. У направленні обов’язково зазначається мета — встановлення статусу інвалідності. Водночас із цим, рекомендується одразу зазначити й оновлення індивідуальної програми реабілітації. Крім того, лікар може зазначити у направленні орієнтовний перелік допоміжних засобів реабілітації або медичних виробів, які, на його думку, можуть бути необхідні пацієнту. Ця інформація допоможе експертній команді в процесі ухвалення рішення. Однак остаточне рішення щодо включення таких засобів до рекомендацій, що є медичною частиною ІПР, ухвалює саме експертна команда — з урахуванням результатів оцінювання.

Після надходження направлення експертна команда проводить оцінювання повсякденного функціонування. Воно може бути:

  • очним — у медичному закладі,
  • дистанційним — із використанням телемедицини,
  • виїзним — за місцем перебування людини,
  • або заочним — на основі документів (у визначених випадках).

Медична частина ІПР формується експертною командою під час оцінювання повсякденного функціонування. Вона ґрунтується на:

  • аналізі поданих медичних документів;
  • результатах огляду або дистанційного/заочного оцінювання;
  • оцінці впливу захворювання або травми на повсякденне життя;
  • потребах у соціальній підтримці, реабілітації чи адаптації.

Після прийняття рішення експертною командою людина отримує витяг з рішення та рекомендації, що є медичною частиною індивідуальної програми реабілітації (ІПР). Ці документи надходять на електронну пошту або рекомендованим листом. За потреби — може бути виданий у паперовому вигляді. Інформація також доступна лікуючому лікарю, який сформував направлення.

Що входить у ІПР

До індивідуальної програми реабілітації можуть входити:

  • рекомендації щодо допоміжних засобів реабілітації (наприклад, протези, технічні засоби для пересування чи догляду),
  • медичні вироби, медикаментозне або санаторне лікування,
  • потреба в соціальних послугах, догляді, підтримці вдома,
  • рекомендації щодо навчання, професійної підготовки чи адаптації робочого місця,
  • психологічна, фізична або інша реабілітація.

Кожен пункт ІПР має бути обґрунтований результатами оцінювання та спрямований на відновлення або підтримку функціонування людини в її щоденному житті.

Рекомендації, що є медичною частиною індивідуальної програми реабілітації, діють протягом усього періоду, на який встановлено інвалідність. У разі безстрокового статусу — діють без визначеного терміну.

Якщо впродовж цього періоду виникає потреба оновити ІПР (наприклад, змінився стан здоров’я, з’явились нові потреби у допоміжних засобах чи реабілітаційних заходах), людина має звернутися до свого лікуючого лікаря. Лікар, у такому випадку, формує електронне направлення з чіткою метою — оновлення індивідуальної програми реабілітації.

Це дозволяє експертній команді провести оцінювання виключно в межах цієї мети та сформувати оновлені рекомендації відповідно до актуального стану людини.

На основі витягу та рекомендацій можна звертатися до відповідних установ для отримання допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів, соціальних чи освітніх послуг.

Раніше сформовані індивідуальні програми реабілітації людей з інвалідністю також залишаються чинними та продовжують виконуватися, зокрема:

  • у частині медичної, фізичної реабілітації, забезпечення допоміжними засобами реабілітації та виробами медичного призначення — до моменту проведення оцінювання повсякденного функціонування та формування нових рекомендацій експертною командою;
  • у частині психолого-педагогічної підтримки — до проведення комплексної оцінки в освітній сфері;
  • у частині професійної та трудової реабілітації — до проведення оцінки у сфері зайнятості.

Індивідуальні програми реабілітації діють протягом строку, на який встановлено інвалідність. Таким чином, перехід до нової моделі ІПР є плавним, без ризику втрати вже наданих рекомендацій або переривання необхідної підтримки.

Реалізація рекомендацій ІПР у різних сферах

У медичній сфері

До цього розділу включаються рекомендації, спрямовані на відновлення здоров’я людини. Вони можуть передбачати:

  • реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров’я;
  • реконструктивну хірургію;
  • санаторно-курортне лікування для поліпшення фізичного стану.

У соціальній сфері

Людині пропонуються послуги для соціальної адаптації та підтримки. Зокрема:

  • звернення до Пенсійного фонду України для оформлення пенсії або страхових виплат;
  • звернення до органів соціального захисту населення для:
    • отримання державної допомоги;
    • визначення потреби у постійному догляді або соціальних послугах.

В освітній сфері

Цей розділ передбачає рекомендації для осіб, які потребують адаптації навчального процесу. Наприклад:

  • звернення до інклюзивно-ресурсних центрів для визначення потреб у навчанні або перенавчанні;
  • створення спеціальних умов для продовження освіти.

У сфері зайнятості та працевлаштування

У цьому розділі визначаються шляхи для забезпечення людини зайнятістю з урахуванням її стану здоров’я:

  • облаштування робочого місця, яке відповідає індивідуальним потребам;
  • звернення до центрів зайнятості для:
    • профорієнтації;
    • перенавчання;
    • подальшого працевлаштування.
      Також враховуються можливі обмеження у професійній діяльності. Наприклад, робота з тривалими фізичними навантаженнями може бути протипоказаною.

У сфері фізкультурно-спортивної реабілітації

Цей розділ включає заходи, спрямовані на підтримку фізичних можливостей людини. Рекомендації можуть включати:

  • заняття фізичною культурою;
  • участь у спортивних тренуваннях;
  • оздоровлення в реабілітаційних таборах.

Додаткові рекомендації у разі встановлення причини інвалідності «нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я)» або «професійне захворювання» 

В ІПР можуть зазначатися додаткові рекомендації залежно від встановленого стану обмеження життєдіяльності людини, зокрема:

  • потреба у спеціальному медичному догляді;
  • потреба в постійному сторонньому догляді;
  • потреба у побутовому обслуговуванні;
  • потреба у додатковому харчуванні;
  • потреба у засобах особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобах та засобах догляду;
  • потреба в одязі, взутті та інших предметах першої необхідності;
  • потреба в лікарських засобах.

Права людини на отримання засобів реабілітації

Людина з інвалідністю має право на забезпечення необхідними допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, реабілітаційними послугами та іншими видами підтримки, які вказані в ІПР. Ці права гарантовані законодавством і забезпечуються за рахунок державного бюджету або інших джерел, передбачених нормативними актами.

Реалізація ІПР починається із самозвернення людини до відповідних установ, залежно від її потреб. Після отримання витягу з рішення експертної команди, людина звертається в:

  • ЦНАП або територіальне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю – для отримання допоміжних засобів реабілітації (ДЗР). В електронній формі заява може бути подана через електронний кабінет особи на Соцпорталі Мінсоцполітики www.soc.gov.ua. Тут особа верифікується за КЕП, bank.id або Дія.підпис і заява формується автоматично;
  • територіальний орган Пенсійного фонду України (ПФУ) – для призначення або подовження виплат пенсії, державної допомоги, пільг чи соціальних виплат, пов’язаних із доглядом за особою з інвалідністю, забезпечення допоміжними засобами реабілітації;
  • медичні заклади та структурні підрозділи з питань охорони здоров’я – для забезпечення медичними виробами та отримання медичних, реабілітаційних послуг у сфері охорони здоров’я;
  • центри зайнятості – для перенавчання, професійної орієнтації та сприяння працевлаштуванню;
  • інклюзивно-ресурсні центри – для адаптації освітнього процесу.

Додаткова інформація

Для реалізації та складання Індивідуальної програми реабілітації (ІПР) використовується низка нормативно-правових актів та стандартів, які регламентують процес оцінювання, забезпечення засобами реабілітації та надання необхідних послуг. Ось ключові документи, що регулюють ці питання:

Порядок забезпечення допоміжними засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення.

Порядок забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших категорій населення медичними виробами та іншими засобами​.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи​.

Деякі питання щодо індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю.

Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації (ІПР)​.

Класифікація допоміжних засобів реабілітації для осіб з обмеженням життєдіяльності​.


photo_2025-09-15_16-08-23.jpg

15.09.2025 Новини

У КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ» РОР триває активна реалізація Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. Станом на вересень 2025 року заклад досягнув вагомих результатів у впровадженні доказової реабілітації та забезпеченні доступності реабілітаційних послуг для військовослужбовців.

Фахівці мультидисциплінарних команд госпіталю працюють за індивідуальними реабілітаційними планами відповідно до міжнародних стандартів — з використанням клінічних настанов, протоколів та Міжнародної класифікації функціонування (МКФ). Впроваджено комплексні інструменти оцінки стану пацієнтів — шкали INSCI, SCIM, Бартел, Рівермід, Берга, Ашфорта, WISCI, MOCA та інші. Це дозволяє ефективно документувати динаміку реабілітації.
Важливим досягненням стало створення сучасної зали асистивних технологій площею 726,9 м², де проводять підбір та ремонт різних типів крісел колісних, навчання безпечному пересуванню, виготовлення індивідуальних ортезів. Тут проходять навчання лікарі та фізичні терапевти з усієї України в межах міжнародного проєкту ВООЗ «Підтримка розвитку центру травм спинного мозку».

Робота госпіталю демонструє, як послідовне впровадження стандартів, моніторинг якості та розвиток інфраструктури створюють умови для безбар’єрного доступу до реабілітації та підвищення якості життя пацієнтів.

Переглянути детальний звіт у форматі PDF.


556085573_1337619218166537_6098878578677715286_n-1-750x445-1.jpg

15.09.2025 Новини

1 жовтня в Україні відзначатиметься День захисників і захисниць. Це свято запроваджено 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві. 

Цей День пов’язаний із українським традиційним святом Покрови Пресвятої Богородиці – захисниці від ворогів. Божу Матір дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят. Козацькі традиції бережуть та розвивають сучасні захисники і захисниці України. 

Український інститут національної пам’яті підготував тематичні інформаційні матеріали до Дня захисників і захисниць. 

Ключові повідомлення 

День захисників і захисниць – передусім свято тих, хто відстоює незалежність, а ми маємо змогу жити повсякденним життям – працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей. 

У цей день ми вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та українських героїв різних епох. Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. 

Дякуємо всім, хто боронить нашу незалежність і згадуємо кожного та кожну, хто віддав життя за Україну. Наша подяка Силам безпеки та оборони України не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі й колеги, котрі стоять на захисті країни та свободи. 

Найпростіша подяка – підтримувати донатами бойові підрозділи.

Обов’язок кожного з нас – бути міцним тилом нашої армії, з максимальною самовіддачею посилювати й підтримувати наших оборонців і наближати Перемогу. Українська армія стала однією із найбоєздатніших у світі. Сьогодні, як і 

впродовж століть, наші захисники і захисниці є щитом Європи. Україна береже імена героїв минулих епох – від воїнів-русичів і козаків до вояків доби Української революції та УПА. Тяглість поколінь знайшла відображення і в елементах сучасних військових одностроїв – головний убір «мазепинка», нарукавний знак тризуб. Гасло «Слава Україні! – Героям слава!» є офіційним вітанням українського війська. 

Війна формує та гартує українську націю. Героїзмом, відвагою та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу й в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть Перемогу. 

Сьогодні Збройні сили України є інституцією, якій найбільше довіряє українське суспільство. 

Історична довідка 

1 жовтня українці відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння із часів Русі й пов’язане із походами русів ІХ століття. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв вдячності Богові та Пресвятій Богородиці. 

Свято Покрови Пресвятої Богородиці має особливе пошанування саме в Україні. В козаків воно отримало другу назву – Козацька Покрова. У цей день на Запорізькій Січі проводили ради для обрання отаманів і старшини. 

Тоді ж з’явилися ікони «Козацька Покрова», де під омофором Богородиці зображуються українські ієрархи, гетьмани й козаки. 

Під час Української революції 1917–1921 років відроджувалися традиції військово-козацької спільноти. Вони стали основою для розбудови збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Передусім це простежується в найменуваннях військових формацій. Першим таким підрозділом став Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року. Згодом виникли формування, названі на честь інших видатних козацьких командирів – Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Костя Гордієнка, Івана Мазепи. Козацький «відбиток» є й у таких назвах: Січові стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, гайдамацькі полки та вільне козацтво.

Козацькі військові традиції в добу Української революції простежуються також у військовій символіці (стяги, відзнаки), назвах військової техніки (панцерні потяги «Хортиця», «Запорожець», «Полуботок» та інші), назвах кораблів (крейсер «Гетьман Іван Мазепа», канонерський човен «Запорожець»). Окремо слід згадати військову термінологію для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів. Кашкет-«мазепинка», чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу. Часто бійці голили голови за зразком козаків, залишаючи лише оселедець. 

У Другій світовій війні українці боролись із нацизмом в лавах Червоної та Української повстанської армій, інших арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях або ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли всю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч з іншими народами боролися проти нацизму. Українці були серед тих, хто піднімав прапори і над Райхстагом, і над Іводзімою. Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Боролися за відновлення української державності, наслідували козацькі військові традиції. Символічний і день її створення – 14 жовтня 1942 року, що тоді припадало на Покрову Пресвятої Богородиці. Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів у 1920–1930-х роках. 

Сьогодні наше військо стало однією з найбоєздатніших армій світу, маючи за плечима 11 років бойового досвіду. Вже під час сучасної Війни за Незалежність України Збройні сили було реформовано і модернізовано за найновішими стандартами, відновлено питомо українські мілітарні традиції. 

ВІЙСЬКО РУСІ (ІХ–XIV століття) 

Військо середньовічної української держави Русь у ІХ–XIV століттях складалося з дружини, народного ополчення та найманих загонів. Основу становили дружини, до яких входили професійні воїни. Дружини мали великий (київський) князь, удільні князі, а також бояри. За службу дружинники отримували грошову винагороду або пожиттєве право володіти землею.

Народне ополчення скликали тільки під час ворожих нападів – воїнів набирали із числа міського населення та селян, які жили навколо міст: усі чоловіки, незалежно від віку та соціального статусу. 

Літописці визначають середню чисельність давньоруського війська у 15-20  тисяч, хоча іноді могло бути й значно більше. На озброєнні вони мали мечі, шаблі, бойові сокири, списи, піки, рогатини, булави, перначі, дротики, луки зі стрілами та арбалети. А під час облоги й штурму фортець застосовувалися різноманітні військові машини. 

Для захисту тіла використовували кольчуги, панцирі, шоломи, щити. Роди війська: піхота, кіннота та флот. 

Головним родом військ була піхота. Та із середини ХІ століття на перший план вийшла кіннота. Іноді вершники використовували коней тільки як засіб пересування, а в бій вступали у піших бойових порядках. 

Флот застосовувався князями здебільшого для походів річками, але іноді здійснювалися і далекі морські виправи. Головним типом військових кораблів була лоддя. Служила передусім для перевезення піхоти на далекі відстані. Кіннота тим часом рухалася вздовж берега. 

У ВІЙСЬКУ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА РУСЬКОГО (середина XIV – середина XVI століття) 

Упродовж ХІV століття більшість українських земель стали складовими у створенні й розвитку Великого князівства Литовського і Руського. Тактичними одиницями війська були корогви, сформовані у кожній із земель князівства. Особливо славилися волинські та подільська корогви. 

Також існувала «виправа з дібр і міст», коли великі землевласники мусили спорядити загін визначеної кількості озброєних вояків відповідно до заможності. Рицарство носило кольчугу, посилену плитовими елементами. Легка кіннота використовувала стьобані каптани, кольчуги. Голову захищали відкриті шоломи із заборолом західноєвропейського типу або кольчужні каптури. Ударною зброєю був спис або піка. У рукопашному бою рицарі билися мечами, шаблями, тесаками, бойовими сокирами, а також кинджалами. Основною зброєю легкої кінноти був лук. 

Артилерія на українських землях з’явилася наприкінці XIV століття, а вже в наступному столітті гармати були стандартним озброєнням українських фортець. Для стрільби використовували кам’яні й залізні ядра. Також застосовували вогнепальну зброю – ручниці, а потім рушниці з гнотовим замком.

Найвизначніші перемоги: битва на Синіх Водах (1362 рік), битва під Грюнвальдом (1410 рік), битва під Лопушним (1512 рік), битва під Оршею (1514  рік). 

КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (кінець XV – XVІІІ століття) 

Козацьке військо розвивалося в умовах постійного очікування небезпеки. Народжувався новий тип воїна – універсального, витривалого, готового до швидкої зміни обстановки, із сильною вірою як у свої сили, так і в силу товариства. 

Первинною одиницею козацького війська була ватага. Наприкінці XVI  століття склалася його остаточна структура. 

Верховним воєначальником козаків був гетьман. Нижче йшли полковники, сотники і десятники. Основними тактичними одиницями стали полки та сотні. Чисельність козацького війська в різний час була неоднаковою. У походах на Москву під проводом Петра Сагайдачного 1618 року брали участь близько 13 тисяч козаків, а вже 1621-го під Хотин він привів 40-тисячне військо. Визвольна боротьба Богдана Хмельницького підняла на боротьбу величезні маси народу. Так, за свідченнями сучасників, під Пилявцями козацьке військо налічувало 100 тисяч, а під Зборів, за словами Хмельницького, він привів до 360 тисяч. Регулярного війська було набагато менше: у міжнародних договорах, підписаних гетьманом, фігурують 20, 40 та 60 тисяч реєстрових козаків. Козак використовував одночасно стрілецьку ручницю, аркебузи, мушкети, яничарки, пістолі тощо і холодну зброю, в якій домінували шабля, спис і бойова коса. Хоча були поширені й ножі, кинджали, келепи, аркани, перначі, булави. Артилерія використовувала залізні, бронзові та мідні гармати малих калібрів. Українське козацьке військо не мало окремих родів військ – козак був універсальним воїном. Тому правильно буде говорити про спосіб бою. Успіх у ньому досягався завдяки раптовій атаці або щільному вогню з рушниць і гармат. Піхота становила ударну силу козацького війська. Гармат у козацькому війську було небагато, але їх обслуговували вправні гармаші. 

З другої половини ХVI століття козацтво все частіше з’являється на Чорному морі, де його ударів зазнають усі турецькі чорноморські міста, включаючи й османську столицю. 

Найвизначніші перемоги українського козацтва: битва під Кафою (1616 рік), похід Сагайдачного на Москву (1618 рік), Хотинська битва (1621 рік), битва під Пилявцями (1648 рік), битва під Батогом (1652 рік), битва під Конотопом (1659  рік).

УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ (1914 – 1918 роки) 

Після більш як столітньої перерви українське військо відродилося. З початком Першої світової війни, 6 серпня 1914 року, Головна Українська рада та Українська боєва управа у Львові проголосили маніфест із закликом гуртуватися під знаменами Українських січових стрільців для створення добровільного військового підрозділу – Легіону. На заклик відгукнулося 28 тисяч, з яких австрійська влада вибрала 2,5 тисячі. 

У березні 1915-го Легіон організований за австрійським зразком: два окремих батальйони по чотири роти в кожному. У вересні того ж року з них утворюють 1-й Полк Українських січових стрільців. У розпал війни, в травні червні 1916 року, Полк УСС вже додатково нараховував: кулеметну роту, взвод мінометів і вогнеметів, ротний телефонний зв’язок, відділення хімічного захисту, технічну роту. 

Основним зразком зброї у Легіоні УСС була гвинтівка Манліхера з багнетом. У боях також використовувалися пістолети, станкові кулемети Шварлозе та ручні гранати. 

Участь у бойових діях. Від початку існування Легіон брав участь у боях проти російських військ у Карпатах. Особливо запеклими були за гору Маківку 29  квітня – 2 травня 1915-го. Далі він відзначився в боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями, на горі Лисоня під Бережанами. 

ВІЙСЬКО ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917-1921 роки) У 1917 році в лавах армії Російської імперії перебували понад 3,5 мільйона українців. З початком Української революції вони почали гуртуватися та створили перші національні підрозділи. У листопаді того ж року українізовані війська вивели зі складу російської армії та об’єднали у дві сердюцькі дивізії. Так творилися наші національні збройні сили. 

Кожна з цих дивізій складалася з чотирьох піших полків та окремих підрозділів. За сердюцькими частинами зберігалися «іменні» назви, присвоєні переважно на честь визначних діячів козацької доби: Богдана Хмельницького, Павла Полуботка, Петра Дорошенка, Івана Богуна. 

Основною військовою силою уряду УНР наприкінці 1917–початку 1918  років став Перший Український корпус під командою генерала Павла Скоропадського. На початку грудня створили Генеральний штаб – центральний орган управління збройними силами УНР у війні з більшовиками. 

Однак криза у суспільстві диктувала добровольчий підхід до набору в армію. Тож саме добровольці прийняли основний тягар боїв із червоними. Це були

курінь Січових стрільців, Гайдамацький кіш Слобідської України та парамілітарні загони Вільного козацтва. Окремий Запорізький загін, створений після відступу українських військ з Києва, також був сформований з добровольців. 

Навесні 1918 року більшовиків вигнали з України. Після цього військове відомство УНР почало планомірну розбудову – Запорізький загін розгорнули в бригаду і включили до нього Гайдамацький кіш, а Січовий курінь реорганізували в полк. 

Основою збройних сил УНР стали війська, створені за територіальним принципом. У восьми губерніях України створили вісім армійських корпусів, які отримали назви за районом дислокації (Перший Волинський, Другий Подільський, Третій Херсонський і так далі). 

В армії Української Держави Павла Скоропадського залишилися ті самі вісім територіальних корпусів та окремі військові з’єднання і частини (такі як Запорізька дивізія та загін Січових стрільців), а також з’явилися Сіра та Сердюцька дивізії, Кіш Низових запорожців, Чорноморський кіш. 

За часів Директорії Запорізька дивізія та загін Січових стрільців перетворилися на корпуси, а Чорноморський кіш – на дивізію. Також було сформовано Дев’ятий і Десятий корпуси. Крім того, Дієвій армії УНР підпорядковувався і корпус Січових стрільців на чолі з отаманом Євгеном Коновальцем. 

Західноукраїнська Народна Республіка, проголошена 1 листопада 1918 року після падіння Австро-Угорщини, також мала власні збройні сили – Галицьку армію. Протягом листопада 1918-го – червня 1919 року ГА провела кілька блискучих операцій проти польського війська. У цей час її бойові частини нараховували до 45 тисяч багнетів та більш як 2500 шабель. У липні 1919-го Дієва армія УНР та ГА об’єднались у майже 100-тисячну українську армію, яка розпочала наступ на Київ. Навесні 1920 року, після Першого зимового походу, вцілілі підрозділи Армії УНР були реорганізовані, а наприкінці 1920-го вони перейшли річку Збруч – тогочасний українсько-польський кордон. Окремі підрозділи української армії та повстанські загони Холодного Яру продовжували боротьбу проти більшовиків іще кілька років. 

Роди війська. Українські збройні формування 1917–1921 років складалися з піхоти, кінноти, артилерії і технічних частин – саперних, зв’язкових, автомобільних, авто панцерних та залізничних. Були також панцерні (броньові) потяги й авіація. 

Піхота була найчисленнішим родом військ. Під час походу об’єднаних українських армій на Київ у серпні 1919 року вона налічувала 35 тисяч багнетів.

Основною бойовою одиницею піхоти був полк (бригада), який складався зі штабу, трьох піших куренів, гарматної батареї, розвідувальної, зв’язковою, саперної і санітарної чот, полкової обозної валки та полкового оркестру. Із 1919  року базовим тактичним з’єднанням української піхоти стала стрілецька дивізія. 

Кінні підрозділи були розподілені між піхотними формаціями й не утворювали окремих великих з’єднань. Артилерія, за свідченнями сучасників, була найкращою частиною українського війська. На жаль, саме вона найгостріше стикалася з браком боєприпасів. Українська авіація на озброєнні мала тільки старі літаки російської та австрійської армій. Українські пілоти виконували головним чином функції розвідки та зв’язку. 

Озброєння: російські й австрійські гвинтівки та карабіни, а також пістолети та револьвери. Широко застосовувалися також і ручні гранати. Українська кіннота була озброєна, шаблями та пістолетами. Деякі частини – кавалерійськими піками. 

Основною автоматичною зброєю як піхоти, так і кінноти були станкові та ручні кулемети. Артилерійське озброєння також було російського чи австрійського походження – гармати калібром 76,2 мм. 108 мм, 122 мм, 152 мм. 

Найважливіші бої та операції: бій під Крутами (січень 1918 року), бій під Бахмачем (березень 1918 року), похід Болбочана на Крим (квітень 1918 року), Чортківська офензива (червень 1919 року), похід об’єднаних армій УНР та Галицької армії на Київ (липень – серпень 1919 року), Перший зимовий похід (грудень 1919–травень 1920 року), Другий зимовий похід (жовтень–грудень 1921). 

КАРПАТСЬКА СІЧ (1938 – 1939 роки) 

4 вересня 1938 року в Ужгороді українці Закарпаття, що входило в міжвоєнний період до Чехословаччини, створили парамілітарну організацію –  Українську національну оборону. Її метою був захист державного майна, оборона населення краю та охорона його автономного уряду. 

9 листопада 1939 року відбулися установчі збори Організації народної оборони Карпатська Січ (ОНОКС). Низові організації поділялися на відділи –  «чоти». Ті ж, у свою чергу, об’єднувалися в «кущі» по всьому Закарпатті. Керівництво Карпатської Січі розглядало її як оборонний громадський рух. Січовики несли патрульну службу у прикордонній смузі проти угорських та польських терористів, допомагали поліції. Загальна кількість бійців, що перебували на казарменому положенні, не перевищувала 2 тисячі осіб. 

Озброєння, головним чином чеського виробництва, мали лише 300-400  осіб. Часто траплялися угорські та польські зразки зброї. Основною були гвинтівки різних типів, а також декілька десятків кулеметів.

Карпатська Січ була суто піхотною формацією. Це було зумовлене як географічними особливостями Закарпаття, так і воєнно-політичними умовами, в яких опинилися українці краю. 

Участь у бойових діях. 15 березня 1939 року сойм Карпатської України в Хусті прийняв акт про незалежність. Того ж дня розпочався повномасштабний наступ угорських військ. Вирішальний бій відбувся на Красному полі. Січовики стримували противника більше 8 годин. Але перевага угорців у живій силі та озброєнні змусила оборонців відступити до Хуста. 

УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (1940-1950-ті роки) УПА формувалася за зразком регулярних армій. Організаційна структура була достатньо гнучка, щоб ефективно розподіляти людські та матеріальні ресурси, пристосовуючись до мінливих воєнних реалій, та досягати значних бойових успіхів. 

У листопаді 1943 року територію дій УПА було поділено на генеральні воєнні округи: УПА «Північ», УПА «Південь» та УПА «Захід». Кожна з них мала крайового командира зі штабом та поділялася на територіальні воєнні округи 

Основною тактичною одиницею в УПА була сотня. До її складу входили три чоти, які складалися з трьох роїв. Рій налічував 10-12 вояків, озброєних одним легким кулеметом, 2-3 автоматами та гвинтівками. 

В УПА існувала функціональна система командних призначень (ройовий, чотовий, сотенний, курінний, командир загону або тактичного відтинка, командир ВО чи групи, крайовий командир, Головний командир УПА). 

Озброєння. Українські повстанці використовували виключно трофейну зброю, здебільшого спочатку німецького, а згодом радянського виробництва. Мали також польське, чеське й угорське озброєння. Переважно стрілецькі гвинтівки, автомати, ручні кулемети та ручні гранати. 

Роди війська. УПА була в основному армією піхоти. У 1943-1944 роках у її складі були окремі сотні кінноти й артилерії. 

Боротьба УПА проти окупантів. Розгортання армії відбувалося на тлі постійного протистояння на антинімецькому та антирадянському фронтах. Перші бойові дії УПА здійснювала проти нацистських окупантів. Коли радянсько-німецький фронт відкотився на Захід, на боротьбу з повстанцями більшовицька система кинула десятки тисяч бійців військ НКВД. На Волині, Поліссі та Галичині спалахували важкі, часом кількаденні бої. 

УПА діяла великими силами до літа 1945 року. Далі була змушена реорганізуватися через великі втрати серед особового складу. Протягом 1945-1946-

го повстанці поступово перейшли від активних наступальних методів до оборонних. На кінець 1949 року, наказом Головної команди УПА, сотні та курені було розформовано. Проте боротьба була продовжена у формі збройного підпілля впродовж 1950-х років. 

Тематичні ресурси та матеріали Інституту 

Інтерактивна карта повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Систематизує інформацію про перебіг російсько-української війни після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та її наслідки в регіональному вимірі. Ресурс створений і наповнюється командою фахівців Української жіночої варти та Українського інституту національної пам’яті, доступний за покликанням. 

Методичні рекомендації для місцевих громад щодо памʼятання учасників, жертв і подій російсько-української війни (http://surl.li/fwyxbu) –  матеріали, розроблені Українським інститутом національної памʼяті, Національним музеєм Революції гідності, Національним музеєм історії України у Другій світовій війні спільно з партнерами: Центром досліджень воєнної історії Збройних сил України, Департаментом культури та туризму Київської обласної державної адміністрації, Платформою культури пам’яті «Минуле/Майбутнє/Мистецтво», громадською організацією «Музей сучасного мистецтва», платформою пам’яті «Меморіал», Фондом «Партнерство за сильну Україну», можуть слугувати дорожньою картою для органів влади та громад у питаннях меморіалізації та комеморації учасників, жертв, подій російсько-української війни. 

Виставки: 

«10 років агресії – 10 років спротиву» – про різні аспекти російсько української війни: злочини, руйнування, екологічні катастрофи, громадський спротив, морську та повітряну агресії, міжнародну консолідацію, втрачену власність, злочини проти медіа та інші: http://surl.li/jgqbzk 

«Наш Маріуполь» – 15 банерів за допомогою історичних фото, ілюстрацій і коротких текстів розповідають історію Маріуполя від козацької доби до опору та руйнації міста внаслідок російського повномасштабного вторгнення у 2022 році: http://surl.li/yaxnch 

«Україна. Війна в Європі» – про історичні передумови сучасного російсько-українського протистояння, різні аспекти поточної фази війни після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, а також героїчний спротив

українського народу, який тримає Україну в фокусі європейського інтересу:  http://surl.li/avoaak 

«Кожен із нас – воїн» – спільний проєкт Сил територіальної оборони Збройних сил України та Українського інституту національної пам’яті про історичну тяглість національного спротиву українців, а також про сучасних захисників України – бійців територіальної оборони: http://surl.li/hmpvmp 

«Рашизм – це…» створена спільно Українським інститутом національної пам’яті, Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, а також Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності. Розкриває зміст та характерні риси квазіідеології – рашизму: культ «скрєп» і культ вождя, імперський реваншизм і «побєдобєсіє», агресивна пропаганда та ксенофобія, розповідає про злочини, які здійснюють рашисти:  http://surl.li/dmroit 

«Комунізм = Рашизм» створена Архівом національної пам’яті (Галузевим державним архівом Українського інституту національної пам’яті). Включає 13  історій українців XX та XXI століть, які постраждали від радянської та сучасної російської влади. Історії проводять паралель між злочинами комунізму та рашизму й доводять, що методи тв мотиви росіян зі знищення українців – розстріли, виселення, грабунки, депортації, фільтраційні табори – не змінюються:  

http://surl.li/mtmtmn 

«Українське військо: 1917–1921» розповідає про початки Українського війська та його організацію, легендарних командирів, роди військ, однострої та відзнаки, зброю, найвизначніші військові формації та бойові операції 1917–1921  років, вшанування пам’яті і відновлення мілітарних традицій нині:  http://surl.li/lzfdjq 

«Проти Голіафа» розповідає про жінок і чоловіків з УПА, які кинули виклик двом тоталітарним режимам: https://surl.li/azeqhq 

«Люди Свободи» – масштабний відео та виставковий проєкт про людей, які своєю працею та боротьбою в минулому столітті зробили можливим відновлення незалежності України: http://surl.li/phbmhb 

«Воля України або смерть» присвячена антибільшовицькому повстанському руху, який у 1919–1920 роках охопив майже всі регіони України, знайомить із отаманами найбільших повстанських загонів, методами боротьби, а також так званими повстанськими «республіками»: http://surl.li/sfkihf 

«Рекрутинг: з прадавніх часів до сучасності» розповідає про комплектування українського війська в різні історичні епохи, від Русі до тепер, сучасний рекрутинг до Збройних сил України, а також історію бойових бригад, які

беруть участь в експерименті з залучення добровольців від 18 до 24 років. Створена Інститутом спільно із Міністерством оборони України: https://surl.li/wwfyji 

Плакати: 

«Воїни. Історія українського війська»: http://surl.li/pjyaaz 

Арт-плакати «Військова еліта Української революції 1917-1921 років» –  це 22 постери із зображенням легендарних старшин, які стояли біля витоків української армії Євгена Коновальця, Петра Болбочана, Олександра Удовиченка, Дмитра Вітовського, Петра Франка та інших: 

http://surl.li/oiekol 

http://surl.li/wrqlvj 

Серія банерів про перший рік війни (у серії використані фото: Міністерство оборони України, Генштаб ЗСУ, Timothy Fadek, Christopher  Occhicone, Dan Kitwood, Віктор Боринець, Salwan Georges, Thomas Peter, Гліб Гаранич, REUTERS): http://surl.li/rzkjon 

«Патрони наших вулиць» – 20 двосторонніх листівок-флаєрів, які розкривають епохи через біографії видатних діячів, їхній внесок в українське державне, військове, культурне будівництво. Проєкт спрямований на популяризацію нових назв вулиць – поширення через поштові скриньки або вуличні бокси, оформлення в банерні виставки, використання в закладах освіти, музеях, бібліотеках громад, на відкритих заходах. Листівки доповнені методичними рекомендаціями із варіантами застосування: http://surl.li/bpnayb 

«Герої наших вулиць» – це спільний проєкт Інституту, проєкту «Стріткод: історія на кожному кроці», ГО «Історична платформа», Платформи пам’яті «Меморіал» за підтримки УКФ. Проєкт включає виставку та інформаційні таблички з QR-кодами («стріткодами») про загиблих захисників і захисниць України та пояснюють, на честь кого названі вулиці міст: https://streetcodes.in.ua/streetcodes/. 

Рубрики на сторінках Інституту в соціальних мережах (фейсбук, твіттер, інстаграм, телеграм-канал «Історія та пам’ять»): 

«Героїчні історії російсько-української війни» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває), «Росія знищує українську культурну спадщину» (#russiaruinsculture), «Загублене дитинство». 

«Патрони ЗСУ» – рубрика в соціальній мережі Інституту #ПатрониЗСУ, яка знайомить із назвами військових підрозділів української армії https://surl.lt/sjnaqx

Освітній проєкт 2020 року «Діалоги про війну» – чотири 10-хвилинні відеорозмови учениці з ветеранами сучасної російсько-української війни на теми: «Що таке війна?», «Чому Росія прагне захопити Україну?», «Що таке сучасна російсько-українська війна?», «Повномасштабне вторгнення», а також методичні рекомендації: http://surl.li/pvlqja 

Випуски подкасту (На)памʼять: 

«Чай у пакетиках, меморіальні традиції, мобілізація. Незнаний спадок Першої світової війни» з Іваном Стичинським: http://surl.li/gkznhn; «Якою є гідна памʼять про досвіди війни?» з Катериною Семенюк про меморіалізацію, роль громад та конкурс: https://surl.lt/whwfbn 

Історичні каруселі (перелік матеріалів не вичерпний, крім того, вони регулярно розміщуються в телеграм-каналі Інституту «Історія та пам’ять»  @uinp_gov): 

«УГВР-80. П’ять фактів про “повстанський парламент”» –  https://t.me/uinp_gov/1864 

«7 українських артефактів та феноменів Першої світової війни» –  https://t.me/uinp_gov/1918 

«Кенгірське повстання. Вільні навіть у неволі» –  https://t.me/uinp_gov/1719 

«14 квітня – початок антитерористичної операції» – https://t.me/uinp_gov/1653 

«Москва» пішла на дно. Як українські ВМС контролюють море без застосування бойових кораблів» – https://t.me/uinp_gov/1639 

«10 років подвигу 10-ї Сакської бригади морської авіації імені Героя України полковника Ігоря Бедзая» https://t.me/uinp_gov/1616 «Початок звільнення півночі Донеччини. 5–7 липня 2014» –  https://t.me/uinp_gov/2820 

«Про Кримський похід Болбочана 1918 року як одну із ключових воєнно-політичних ініціатив УНР» – https://t.me/uinp_gov/2647 «Визволення півночі України від Житомирщини до Сумщини» –  https://t.me/uinp_gov/2625

«Перший вбитий у новій російсько-українській війні військовий –  Сергій Кокурін» – https://t.me/uinp_gov/2565 

«Карпатська Україна та Августин Волошин» – https://t.me/uinp_gov/2555 «Бій під Крутами – локальна битва із важливим геополітичним значенням» – https://t.me/uinp_gov/2415 

«Розвіюємо міф навколо відносин між козаками і кримськими татарами» – https://t.me/uinp_gov/2295 

Відеоматеріали: 

«Герої України. Південь» – інтерв’ю із військовослужбовцями, нагородженими званням Герой України з врученням ордена «Золота Зірка», Олегом Федоровим, Миколою Чобану, Денисом Чубаревим. Це спільний проєкт телекомпанії «Суспільне. Одеса», Першого міжрегіонального відділу УІНП, Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ, ГО Veterans HUB  ODESA: http://surl.li/nxyxbc 

«Козацьке коріння Донеччини та Луганщини» коротка стрічка нагадування про козацьку історію краю і про те, що зараз у запеклій боротьбі з російськими зайдами ми боронимо і відвойовуємо своє: http://surl.li/ahcvts 

«Вогонь та Мистецтво: Сага Героїв» – серія відеороликів про військових, які порівнюються з культовими українськими митцями, зокрема Лесею Україною та Іваном Франком. Проєкт створений Першим міжрегіональним відділом УІНП, Оперативним командуванням «Південь», ГО «Ветеранс ХАБ ОДЕСА» та «Центр розвитку сучасної культури»: http://surl.li/nyqafu 

«Голоси Революції Гідності» – відеосвідчення учасників подій листопада 2013–лютого 2014 років – http://surl.li/sewpjy 

«Голоси УПА» спогади тих, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України, зібрані Центром досліджень визвольного руху та передані Архіву усної історії УІНП: http://surl.li/avnmnq 

Цикл «Нескорені» – три короткі ролики, в яких про воїнів Української повстанської армії розповідають їхні нащадки, котрі нині на передовій боронять Україну від російської агресії http://surl.li/ungqpw 

Відеолекції «Бойовий шлях Армії УНР»: командири, військові підрозділи, ключові операції. Серія тридцятихвилинних відеолекцій: «Структура і формації Армії УНР», «Ключові військові операції Армії УНР», «Видатні командири Армії УНР» https://surl.lu/fktonb 

Документальний цикл про політв’язнів – спільний проєкт Українського інституту національної пам’яті та «Історичної правди». Серія короткометражних

фільмів про Ірину Стасів-Калинець, Миколу Руденка, Святослава Караванського, Івана Дзюбу, Михайлину Коцюбинську, Надію Світличну: http://surl.li/ohjwtm «Люди епохи» – серія біографічних роликів, присвячених ювілеям відомих історичних осіб, які залишили помітний слід в історії України. Героями серії стали Київський князь Ярослав Мудрий, гетьман Іван Мазепа, письменниця і член Центральної Ради Людмила Старицька-Черняхівська, дисидент Євген Сверстюк, творець українського війська, Головний отаман Дієвої армії УНР Симон Петлюра, автор слів Гімну України Павло Чубинський та інші: http://surl.li/kqgagd Відеоісторія «Українська революція 1917–1921 років. Як творилась держава»: https://surl.li/xnundy 

Відеоісторія «За що боролась українська повстанська армія?»: https://surl.lu/fzehlf 

Відеолекції з історії України для військових у регіонах:  http://surl.li/xsqhip 

Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули за Україну» – це проєкт Жіночого ветеранського руху за підтримки Інституту:  http://surl.li/fbmagd 

«Історії місць війни» – відеофіксація спогадів людей, які пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів: http://surl.li/gtwaba «14 квітня 2022 року українські військові потопили російський флагманський корабель «Москва»: https://t.me/uinp_gov/2630 

Видання Інституту: 

Брошура «2014: початок російсько-української війни» – проєкт на основі інформаційних матеріалів Інституту до 5-річчя від початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Містить два наративні напрями: історичний контекст і передумови російської агресії 2014 року; хронологія початку російсько української війни, від окупації Криму до підписання Мінської угоди:  

http://surl.li/amsobx 

«Без ротації»: http://surl.li/xyhqvw 

«Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли»: http://surl.li/bqfzoh «Дівчата зрізають коси». Книга про жінок на війні: http://surl.li/lopuip «Волонтери: Сила небайдужих»: http://surl.li/onfbhs 

«Капелани. На службі Богу і Україні»: http://surl.li/hefqau 

«Люди “сірої зони”: свідки російської анексії Криму 2014 року»: http://surl.li/sakfxk

Тести: 

«Незалежність. Боротьба триває»: https://surl.lt/yvfxye 

«Євген Коновалець – воїн і державник»: https://surl.li/lsjjqv 

«Для мене вже почався суд історії»: до 145-річчя з дня народження Симона Петлюри» http://surl.li/wywdvp 

«Чи взяли б вас у фільм про Листопадовий чин?» http://surl.li/anbzcl «Хто ти з Військової еліти Української революції 1917-1921 рр.?»  http://surl.li/ebbrsc 

Над матеріалами працювали співробітниці Інституту Ганна Байкєніч та Олена Охрімчук


542680921_1593136288716791_1599661731485861826_n-1200x1600.jpg

Щороку у вересні світ відзначає Місяць обізнаності про травму спинного мозку. Цей час присвячений підвищенню поінформованості про причини та профілактику травм, сучасні методи лікування та реабілітації, а також про значення досліджень, які допомагають покращити якість життя людей після травми. Це нагода говорити про підтримку, ресурси та можливості, що роблять життя більш незалежним і повноцінним.

У КП “Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни” РОР ми зібралися, щоб разом довести: життя після травми не зупиняється. Воно змінюється, стає іншим, але залишається наповненим сенсом і рухом.

Нові можливості для життя 

Цей день об’єднав рух і знання. CrossFit із канатами, гирями, м’ячами та скакалками став символом сили й витривалості — нагадуванням, що тіло, навіть із обмеженнями, здатне на більше, ніж ми звикли думати.

Фахівці нашої реабілітаційної команди провели лекції, присвячені найактуальнішим питанням: як попереджати вторинні ускладнення, долати біль і тромбози, що потрібно знати про пролежні, та чому ураження спинного мозку — не перешкода для повноцінного сексуального життя. Ці теми відкривають двері до розуміння й прийняття нової реальності.

Спільність — це опора 

Неформальна частина заходу показала, що найбільша сила — у спілкуванні. Барбекю, відпочинок і відверті розмови стали продовженням нашого дня. Особливо вражало прагнення учасників до самостійності: навіть прості дії — приготування чаю чи допомога у барбекю — перетворювалися на маленькі, але важливі перемоги, які формують відчуття свободи та впевненості.

Україна долучається до глобальних досліджень 🔬

 

Цей рік став особливим для нашого госпіталю. Ми долучилися до міжнародного дослідження, що відкриває нові можливості для наших ветеранів:

“Non-invasive Spinal Cord Neuromodulation to Improve Lower Urinary Tract Function after Spinal Cord Injury in Ukrainian War Veterans” неінвазивна стимуляція спинного мозку (tSCS).

Мета — оцінити вплив tSCS на відновлення функцій сечового міхура, кишківника та статевої функції.

🧠 Проєкт реалізується спільно з лабораторією професора Dr. Andrei Krassioukov (ICORD, Vancouver, Canada) та за підтримки Міністерства оборони США. Це більше, ніж дослідження. Це доказ того, що українські ветерани отримують доступ до найсучасніших методів реабілітації, а їхнє майбутнє формується у співпраці з провідними науковцями світу.

Ми пам’ятаємо головне: люди з ураженням спинного мозку — рівноправні члени суспільства, здатні жити повноцінно, незалежно та гідно.

📄 Детальніше про участь у дослідженні:

🔗 surli.cc/nshdek
📲
Контакт: Роман Лучко

📧 niscs.rogvv@gmail.com
📞 +380955494006

 


photo_2025-09-01_20-15-34.jpg

Природа головного болю

Головний біль – це один із найпоширеніших симптомів, з якими звертаються пацієнти.

Найчастіше ми стикаємось із мігренню та головним болем напруги (ГБН). Розберемо, як правильно їх розрізнити, адже підходи до лікування і профілактики  суттєво відрізняються.

Що таке мігрень?

Мігрень – це  захворювання, яке характеризується сильним пульсуючим болем у стороні, частіше з одного боку, рідше з обох сторін, та може тривати від 4 годин до 3 днів. Цей вид головного болю дуже виснажує, змушує сховатися у темне та тихе місце.

Типові симптоми:

  • пульсуючий біль, зазвичай односторонній
  • можлива нудота, блювання
  • чутливість до світла і звуків
  • у деяких випадках – аура (порушення зору, мови).

Що може спровокувати напад мігрені:

  • будь-який вид стресу
  • гормональні зміни (у жінок)
  • порушення сну та відпочинку
  • певні продукти (шоколад, червоне вино, сири)
  • зміни погоди
  • різні запахи (парфуми, цитрусові)

Мігрень без аури є найпоширенішою формою мігрені. Напад виникає раптово, може тривати від 4 годин до 3 днів. Супроводжується фото- або фонофобією. Напади хронічної мігрені можуть траплятися до 15 разів на місяць їм притаманна резистентність до специфічної терапії.

Що таке головний біль напруги?

Головний біль напруги (далі ГБН) – найбільш розповсюджений тип головного болю. Найчастіше має тиснучий або стискаючий характер, зазвичай двосторонній, без проявів нудоти.

Серед основних симптомів спостерігається тупий, не пульсуючий біль, стискання “обруча” навколо голови, відсутність чутливості до світла чи звуку. Біль підсилюється від найменших фізичних навантажень.

Тривале мʼязове напруження (частіше шийно-плечової зони), затяжні стреси, втома, дисбаланс сну та відпочинку можуть спровокувати ГБН.

Які методи лікування доступні на сьогодні?

Мігрень та головний біль напруги можна лікувати різними способами.
Найперше – це профілактика. Налагоджений  режим сну та харчування, помірна фізична активність, ведення щоденника головного болю та запобігання стресовим ситуаціям значно знизять ризик захворювань.

Також, полегшити симптоми можна з допомогою легких розтягувань шийно-комірцевої зони, вправ для очей, а також дихальних практик, йоги та медитації.

В складних випадках застосовується медикаментозне лікування:

  • гостра терапія – при нападах
  • триптани (суматриптан), нестероїдні протизапальні препарати (далі НПЗП) – при мігренях
  • НПЗП (ібупрофен, напроксен), парацетамол –  при головному болю напруги

Також застосовують профілактичну терапію (при частих нападах):

  • антидепресанти (амітриптилін, бета-блокатори)
  • антиконвульсанти
  • ботулотоксин типу А (при хронічній мігрені)

Що порадить лікар-невролог?

Ми часто недооцінюємо свій стан та платимо за це власним здоров’ям, тому, у разі нападу мігрені або ГБН, наші лікарі рекомендують:

  • вести щоденник головного болю
  • налагодити сон, харчування, фізичну активність
  • включати у свою діяльність релаксацію, дихальні вправи, масаж комірцевої зони
  • звертатися по медичну допомогу, замість того, щоб терпіти біль
  • не зловживати ліками, бо це неабиякий ризик

Мігрень та головний біль напруги мають різні механізми, клініку та потребують індивідуального підходу. Ретельне збирання анамнезу, робота з тригерами та комплексне лікування (медикаментозне + немедикаментозне) дають найкращий результат.


dodatok_qr-kod-opytuvannya-veteraniv-vijny-1_page-0001-1200x1697.jpg

28.08.2025 Новини

Ветерани війни потребують особливої уваги та турботи. Постановою Кабінету Міністрів України № 940 від 6 серпня 2025 року внесено зміни до порядку проведення медичних, реабілітаційних та соціальних заходів для звільнених осіб. Наша лікарня активно долучається до впровадження цих змін, щоб зробити допомогу для захисників ще доступнішою та якіснішою.

Що змінюється для ветеранів?

Простішій доступ до послуг

Ветерани зможуть швидше отримати консультації та супровід навіть без повного пакету документів — завдяки фахівцям із супроводу ветеранів та мобільним адміністраторам ЦНАП. Вони допомагають зорієнтуватися у правах, послугах та процедурі, але самі медичні послуги не надають.

Розширений медичний огляд

Передбачено проведення додаткових лабораторних досліджень та заходів, які допоможуть своєчасно виявляти та лікувати хвороби.

Більше можливостей для реабілітації

Реабілітаційні заходи можуть надавати не лише профільні заклади, а й інші центри сектору безпеки та оборони, що дає ширший вибір для ветеранів.

Всеукраїнське опитування ветеранів

Щоб ще краще зрозуміти потреби наших захисників, Міністерство у справах ветеранів проводить всеукраїнське опитування.

Як пройти опитування?

  • Перейдіть за посиланням: https://ee-eu.kobotoolbox.org/x/T0Fd3qXO

  • Або скористайтеся QR-кодом, розміщеним на інформаційних стендах у лікарні та на нашому сайті.

Ваш відгук допоможе покращити якість медичних послуг та умови лікування для ветеранів у нашому регіоні.

Ми вдячні кожному ветерану за службу та жертву. Наша лікарня продовжує працювати над тим, щоб забезпечити найкращі умови для лікування, реабілітації та адаптації захисників.


shho-take-stovburovi-klityny-ta-de-my-mozhemo-yih-zastosuvaty-v-medyczyni.webp

Стовбурові клітини – це “первинні” клітини організму, які здатні ділитися нескінченно та можуть перетворюватися на будь-який тип клітин (нервові, м’язові, шкіри тощо).

В чому особливість стовбурових клітин?

На відміну від звичайних клітин (наприклад, клітини шкіри), стовбурові клітини не мають “професії”, але можуть стати будь-якою клітиною, залежно від потреби організму. Коли людина порізала шкіру – організм активує стовбурові клітини, і вони “перетворюються” на нові клітини шкіри, щоб загоїти рану.

Де беруть стовбурові клітини?

СК беруть із кісткового мозку, із периферичної крові, із пуповинної крові, з жирової тканини. Забір клітин проходить стерильно і з дотриманням протоколів. Зберігання – у спеціальних банках при дуже низьких температурах (-196 °C у рідкому азоті) Для лікування використовують свої або донорські клітини, залежно від випадку.

Скільки часу можуть зберігатися стовбурові клітини?

У практиці банків пуповинної крові є зразки, які зберігають понад 20 років і успішно використовують. Немає офіційних обмежень за терміном, якщо умови зберігання не порушуються.

Як перевіряють стовбурові клітини?

Усі тести проводять у сертифікованих лабораторіях із дотриманням протоколів GMP(Good Manufacturing Practice).
1. Визначення життєздатності клітин. За допомогою барвників визначають, який відсоток клітин живі. Життєздатність має бути дуже високою (понад 70–80%).
2. Імуногістохімічний аналіз (маркування клітин). Визначають специфічні маркери стовбурових клітин на поверхні. Це допомагає підтвердити тип клітин і їх чистоту.
3. Культура клітин (in vitro). Вирощують клітини у спеціальному середовищі, щоб оцінити їх здатність до поділу і диференціації. Перевіряють, чи клітини можуть перетворюватися на потрібні типи тканин.
4. Генетичний аналіз. Перевіряють на наявність мутацій, хромосомних аномалій, щоб виключити ризик пухлинного росту.
5. Контроль стерильності. Аналізують на наявність бактерій, грибків, вірусів, щоб виключити інфекції.

В яких галузях медицини ведуться активні клінічні випробування?

Неврологія: ішемічний інсульт, травма спинного мозку, БАС, розсіяний склероз.
Кардіологія: відновлення після інфаркту міокарда.
Ортопедія: остеоартроз, відновлення суглобів.
Офтальмологія: відновлення сітківки, дистрофія.
Регенерація шкіри: опіки, виразки, трофічні рани.

В яких випадках є офіційно затверджене лікування стовбуровими клітинами?

Трансплантація кісткового мозку / стовбурових клітин крові
Для лікування: лейкемій (гостра, хронічна), лімфом (Ходжкіна та неходжкінських), мієломної хвороби, апластичної анемії, вроджених імунодефіцитів, таласемії та серповидно-клітинної анемії.
Також для лікування деяких спадкових метаболічних хвороб у дітей.

Стовбурові клітини — вже сьогодні змінюють медицину і мають потенціал лікування багатьох захворювань у найближчому майбутньому.


chy-potribna-notarialna-kopiya-vytyagu-z-rishennya-ekspertnoyi-komandy-z-oczinyuvannya-funkczionuvannya-dlya-otrymannya-pilg-i-vyplat-1200x900.jpg

У рамках оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди визначають обмеження життєдіяльності та допомагають людині отримати необхідну підтримку. Одне з питань, яке виникає у громадян, – чи можна нотаріально засвідчити витяг з рішення експертної команди. Роз’яснюємо, як це працює.

В яких випадках необхідна нотаріально засвідчена копія витягу з рішення експертної команди?

Законодавство не містить випадків, в яких використовується виключно нотаріально засвідчена копія витягу з рішення. Тому немає юридичної необхідності використання саме копій витягів з рішень, засвідчених нотаріально. 

Більше того з соціальною сферою уже впроваджено обмін даними між електронними системами, тож необхідні відомості передаються в цифровому форматі.

Якщо людині все таки потрібно два примірники – про це можна зазначити про це під час оцінювання з проханням виготовити ще один витяг з рішення експертної команди. 

Чи може нотаріус засвідчити копію витягу з рішення експертної команди?

Так, нотаріус може засвідчити копію витягу за умови його правильного оформлення. Відповідно до пункту 3 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (наказ Мін’юсту  від 22.02.2012 №296/5), не приймаються документи, якщо вони:

  • порвані або пошкоджені;
  • викладені на кількох аркушах, але не з’єднані належним чином;
  • не пронумеровані;
  • не скріплені підписом та печаткою відповідної установи.

Якщо людина має намір засвідчити нотаріально копію з витягу експертної команди, вона може зазначити про це експертній команді, з проханням оформити витяг відповідно до вимог до документів, які можуть посвідчуватись нотаріально.

Як підготувати витяг для виготовлення з нього нотаріально засвідченої копії?

Щоб копію витягу з рішення експертної команди можна було засвідчити у нотаріуса, необхідно:

  • Пронумерувати всі сторінки – від першої до останньої у встановленому порядку
  • Прошити (прошнурувати) документ – використати нитки або інший спосіб з’єднання, який унеможливлює роз’єднання аркушів.
  • На тильному боці останнього аркуша написати засвідчувальний текст:

«Прошито і пронумеровано ____ аркушів»
Далі поставити підпис посадової особи, її прізвище, ініціали, посаду, дату та печатку закладу охорони здоров’я.

У рамках оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди визначають рівень порушення функціонування та допомагають людині отримати необхідну підтримку. 

В яких випадках необхідна нотаріально засвідчена копія витягу з рішення експертної команди?

Законодавство не містить випадків, в яких використовується виключно нотаріально засвідчена копія витягу з рішення. 

Якщо людина має намір передати витяг з рішення експертної команди до певних органів влади чи установ, рекомендується зазначити про це під час оцінювання. Експертна команда може виготовити два примірники витягу і передати їх особі або уповноваженому представнику. 

Чи може нотаріус засвідчити копію витягу з рішення експертної команди?

Так, нотаріус може засвідчити копію витягу за умови його правильного оформлення:

  • Пронумеровані всі сторінки
  • Прошиті (прошнурувані) аркуші
  • Є засвідчувальний напис на останньому аркуші: «Прошито і пронумеровано ___ аркушів» + підпис, дата та печатка закладу охорони здоров’я.

⚠ Але важливо! Для отримання пільг, статусів, пенсій чи соціальних виплат нотаріальна копія витягу не потрібна. Більше того з соціальною сферою уже впроваджено обмін даними між електронними системами, тож необхідні відомості передаються в цифровому форматі.

Якщо вам все-таки потрібно два примірники – просто попросіть їх у закладі охорони здоров’я.


oczinyuvannya-povsyakdennogo-funkczionuvannya-yak-znajty-neobhidnu-informacziyu-1200x815.jpg

З 1 січня в Україні активно діють експертні команди оцінювання повсякденного функціонування (ЕКОПФО), які замінили МСЕК. За цей час на опрацювання було подано понад 110 тисяч справ, включаючи ті, що були передані від медико-соціальних експертних комісій.

Одне з головних нововведень реформи – цифровізація процесу. Усі справи ведуться в електронній системі, що забезпечує зручність доступу до інформації та контроль за розглядом. Працюємо над тим, щоб кожна людина могла легко пройти оцінювання та отримати необхідну інформацію.

Як знайти необхідну інформацію?

Щоб отримати контакти медичних закладів, у яких працюють експертні команди, та ознайомитися з актуальними даними щодо оцінювання, на сайті МОЗ працює дашборд, який містить ключову інформацію про нову систему.

Дашборд має чотири сторінки, кожна з яких надає різні можливості:

1️. Медичні заклади з експертними командами

  • Перелік лікарень, де працюють експертні команди.
  • Профілі експертних команд за напрямами (загальна, онкологічна, кардіоневрологічна тощо).
  • Загальна статистика: кількість лікарень, команд, лікарів та адміністраторів.

2️. Контакти закладів

  • Список медичних закладів з контактними телефонами та електронними адресами.
  • Можливість швидко знайти потрібний заклад за назвою або регіоном.

3️. Справи, направлені до експертних команд

  • Загальна кількість справ, переданих на розгляд.
  • Основні діагнози пацієнтів та мета направлення (наприклад, встановлення інвалідності, оновлення рекомендацій).
  • Форми розгляду справ: очно, заочно, дистанційно або виїзно.

4️. Пацієнти, справи яких направлені на розгляд

  • Аналіз поданих справ за віковими групами та регіонами.
  • Кількість пацієнтів за різними групами інвалідності.
  1. Розподіл справ від МСЕК між закладами охорони здоров’я

Для зручності людей на сайті МОЗ розміщена таблиця, в якій зазначено, від якої МСЕК та до якого закладу охорони здоров’я (ЗОЗ) передано справу. Це дозволяє швидко знайти медичний заклад, де буде розглянута справа.

Що потрібно зробити?

  • Перевірити таблицю та знайти відповідний заклад.
  • Якщо у вас виникли питання, звернутися до контактної особи у закладі охорони здоров’я.
  • Інформація у таблиці оновлюється регулярно, тому варто перевіряти її повторно, якщо даних про вашу справу поки що немає.

Якщо інформації в таблиці немає

У такому разі варто звернутися на гарячу лінію обласної чи Київської міської державної адміністрації, куди можна звертатися для уточнення деталей щодо переданих справ та їх розподілу між закладами охорони здоров’я. Контакти гарячих ліній держадміністрацій

  1. Гарячі лінії для уточнення інформації

Якщо у вас залишилися загальні питання щодо реформи системи оцінювання повсякденного функціонування, можна звернутися на гарячі лінії, де надається інформація про основні зміни та принципи роботи нової системи.

📞 0 800 505 201 – загальна гаряча лінія МОЗ із питань сфери охорони здоров’я (щоденно з 8:00 до 20:00)

📞 0 800 60 20 19 – спеціалізована лінія з питань роботи електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування людини (цілодобово).

Як дізнатися статус своєї справи?

Усі справи, подані на розгляд експертних команд, ведуться в електронній системі. Після того, як лікуючий лікар сформував направлення, справа потрапляє до адміністратора закладу охорони здоров’я (ЗОЗ), де працює експертна команда.

Адміністратор має:

  • поставити справу в чергу на розгляд експертною командою, або
  • повернути її на доопрацювання (наприклад, якщо не вистачає необхідних документів).

Якщо справа повернена на доопрацювання, інформація про це з’являється у лікуючого лікаря – він може повідомити людину про необхідність виправлення або доповнення документів.

Як працює система сповіщень?

Сповіщення про дату, час і місце розгляду людина отримує після того, як адміністратор поставив справу в чергу на розгляд.

Повідомлення надходять:

  • на електронну пошту, якщо вона вказана в електронній системі
  • також інформацію можна уточнити через лікуючого лікаря, який направив на оцінювання.

Деякі люди могли не отримати сповіщення про розгляд паперової справи, що була передана від МСЕК до медзакладу. Це може статися, якщо в справі були відсутні або застарілі контактні дані чи пацієнту не змогли додзвонитись. У такому разі статус справи можна перевірити через адміністратора закладу, куди вона передана.

Як перевірити статус справи через лікаря або адміністратора закладу?

Якщо сповіщення не надійшло або є питання щодо статусу справи, можна:

  • звернутися до лікаря, який направив на оцінювання – він має доступ до системи та може перевірити інформацію;
  • звернутися до адміністратора закладу охорони здоров’я, де працює експертна команда.

Контакти адміністраторів експертних команд доступні на другій сторінці дашборду МОЗ. Також можна уточнити деталі безпосередньо в медичному закладі, куди передана справа.


hto-maye-projty-povtornyj-oglyad-1200x800.jpg

В Україні впроваджено нову систему оцінювання повсякденного функціонування особи — це сучасний підхід, який дозволяє чесно і комплексно визначити, як стан здоров’я впливає на життя людини.

Така оцінка є необхідною для продовження або перегляду статусу інвалідності, а також для призначення індивідуальної програми реабілітації — медичної, соціальної чи професійної.

З 1 квітня 2025 року окремі категорії людей мають обов’язково пройти оцінювання повсякденного функціонування. Це стосується тих, кому статус інвалідності було надано до впровадження нової системи, і хто з поважних причин не пройшов повторного огляду у встановлений строк, керуючись відповідною нормою в законодавстві. 

На практиці це означає:

  • Чоловіки віком від 25 до 60 років, які мають другу або третю групу інвалідності, так які мали пройти повторний огляд у 2022 – 2024 роках, але з різних обставин не пройшли його, проходять оцінювання в період з 1 квітня до 1 листопада 2025 року.
  • Інші люди, які також мали пройти повторний огляд, але не проходили його під час воєнного стану, мають зробити це до 1 квітня 2026 року.

Це не стосується:

  • людей, яким інвалідність була встановлена пізніше — вже у 2025 році — і строк її перегляду ще не настав;
  • людей з безстроковим статусом інвалідності;
  • військовослужбовців, осіб цивільного захисту — для них діють окремі підходи.

Також серед винятків:

  • люди, які перебувають на територіях, де ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях;
  • пацієнти з важкими порушеннями функцій організму (не мають кінцівки або якогось з парних органів, не чують або не бачать, мають онкологічне або психічне захворювання).

Як підготуватись до оцінювання

Процедура оцінювання розпочинається з направлення від лікаря. Його може оформити лікуючий лікар — сімейний, терапевт або спеціаліст, який веде основне захворювання. Лікар формує електронне направлення в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи. 

Оцінювання проводиться експертною командою практикуючих лікарів у визначеному закладі охорони здоровʼя. Людина може самостійно обрати лікарню зі списку доступних. Усі рішення фіксуються в електронній системі.

Важливо не зволікати з підготовкою:

  • зверніться до лікаря, щоб дізнатись, чи потрібно вам проходити оцінювання;
  • перевірте, чи настав ваш строк повторного огляду;
  • не відкладайте підготовку.

Нова система оцінювання повсякденного функціонування — це частина комплексної реформи, яка ставить у центр саме людину, а не процедуру. Оцінювання проводиться прозоро. Уся інформація — в електронній системі. 


КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "РІВНЕНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ГОСПІТАЛЬ" РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ