Плевральне дренування — це малоінвазивна процедура, під час якої в плевральну порожнину встановлюють спеціальну дренажну трубку для відведення повітря або патологічної рідини, зокрема крові чи гною.

Процедура застосовується при різних захворюваннях і станах, які супроводжуються накопиченням повітря або рідини в плевральній порожнині. Основна мета дренування — усунути патологічний вміст, сприяти розправленню легені та полегшити симптоми.

Що таке плевральне дренування

Плевральне дренування, або встановлення плеврального дренажу, передбачає введення спеціальної трубки через грудну стінку в плевральну порожнину.

Дренаж під’єднують до спеціальної системи, яка забезпечує відведення повітря або рідини. Залежно від причини встановлення дренажу та стану пацієнта лікар визначає необхідний спосіб його функціонування.

Плевральний дренаж може залишатися встановленим протягом певного часу, поки зберігається медична необхідність у відведенні повітря або рідини.

Коли може бути рекомендоване плевральне дренування

Плевральне дренування може застосовуватися при:

• пневмотораксі — накопиченні повітря в плевральній порожнині;
• гемотораксі — накопиченні крові в плевральній порожнині;
• емпіємі плеври — накопиченні гною в плевральній порожнині;
• значному або інфікованому плевральному випоті;
• накопиченні рідини після травм;
• післяопераційному накопиченні повітря або рідини;
• інших станах, за яких необхідне відведення повітря або рідини з плевральної порожнини.

Не кожне накопичення повітря або рідини потребує встановлення дренажу. Тактика лікування залежить від причини патологічного процесу, його обсягу, симптомів та загального стану пацієнта.

Як діагностують стани, що потребують дренування

Перед встановленням плеврального дренажу лікар оцінює стан пацієнта та результати необхідних діагностичних досліджень.

Для визначення наявності та характеру патологічного процесу можуть застосовуватися:

• рентгенографія органів грудної клітки;
• ультразвукове дослідження;
• комп’ютерна томографія;
• лабораторні дослідження;
• інші методи за показаннями.

Якщо дренування необхідне через накопичення плевральної рідини, ультразвукове дослідження допомагає визначити її локалізацію та обрати безпечне місце для встановлення дренажу. У невідкладних ситуаціях тактика може визначатися залежно від стану пацієнта.

Результати обстежень допомагають лікарю визначити необхідність дренування, спосіб його проведення та подальшу тактику лікування.

Як проходить плевральне дренування

Перед процедурою лікар визначає місце встановлення дренажу з урахуванням результатів обстеження та клінічної ситуації.

Місце доступу обробляють антисептичним розчином та проводять місцеве знеболення.

Через невеликий доступ у грудній стінці лікар встановлює дренажну трубку в плевральну порожнину. Після цього її під’єднують до спеціальної системи для відведення повітря або рідини.

При дренуванні плевральної рідини місце встановлення дренажу визначають із використанням ультразвукового контролю, якщо це можливо та відповідає клінічній ситуації. При пневмотораксі ультразвуковий контроль потрібен не в усіх випадках.

Після встановлення дренажу лікар контролює його роботу та стан пацієнта. За необхідності проводяться контрольні обстеження.

Тривалість дренування залежить від причини його встановлення, кількості та характеру вмісту, що відводиться, а також від динаміки стану пацієнта.

Підготовка до плеврального дренування

Підготовка залежить від стану пацієнта та невідкладності процедури.

Перед плановим втручанням лікар проводить огляд та визначає необхідний обсяг обстеження. Можуть призначатися рентгенографія, ультразвукове дослідження, комп’ютерна томографія, лабораторні та інші дослідження.

Пацієнту необхідно повідомити лікаря про лікарські препарати, які він приймає, особливо про препарати, що впливають на згортання крові, а також про алергічні реакції та супутні захворювання.

При невідкладних станах плевральне дренування може проводитися без тривалої попередньої підготовки, оскільки своєчасне лікування має пріоритет.

Відновлення після плеврального дренування

Після встановлення дренажу лікар контролює стан пацієнта, роботу дренажної системи та кількість і характер вмісту, що відводиться.

Дренаж залишається встановленим доти, доки зберігається медична необхідність у відведенні повітря або рідини. Після припинення необхідності в дренуванні лікар визначає час його видалення.

Після процедури пацієнт отримує рекомендації щодо фізичної активності, догляду за місцем встановлення дренажу та подальшого спостереження.

Тривалість відновлення залежить насамперед від основного захворювання або стану, через який виникла потреба в плевральному дренуванні.

Можливі реакції та ускладнення

Як і будь-яка інвазивна процедура, плевральне дренування може супроводжуватися певними ризиками.

Після встановлення дренажу можливі:

• біль або дискомфорт у місці його встановлення;
• незначна кровотеча або синець;
• подразнення шкіри;
• інфекція в ділянці введення дренажу;
• зміщення або порушення роботи дренажу;
• рідше — інші ускладнення.

Ризик ускладнень залежить від причини проведення процедури, способу її виконання, загального стану пацієнта та інших індивідуальних факторів.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Після встановлення плеврального дренажу важливо повідомляти лікаря про погіршення самопочуття або появу нових симптомів.

Особливо важливо звернутися за медичною допомогою при:

• раптовій або вираженій задишці;
• сильному або наростаючому болю в грудях;
• значній кровотечі;
• підвищенні температури тіла;
• почервонінні, набряку або появі виділень із місця встановлення дренажу;
• випадковому зміщенні або випадінні дренажної трубки;
• припиненні або різкій зміні відведення повітря чи рідини;
• інших симптомах, які викликають занепокоєння.

Плевральне дренування в Рівненському обласному клінічному госпіталі

У Рівненському обласному клінічному госпіталі плевральне дренування проводиться за медичними показаннями після оцінки стану пацієнта та необхідного обстеження.

Лікар визначає необхідність встановлення дренажу, місце його введення та подальшу тактику лікування відповідно до клінічної ситуації.

Можливість отримання медичної допомоги безоплатно в межах Програми медичних гарантій НСЗУ визначається відповідно до умов чинного договору та відповідного пакета медичної допомоги.

Плевральна пункція — це малоінвазивна процедура, під час якої лікар отримує доступ до плевральної порожнини за допомогою спеціальної голки. Процедуру проводять для діагностики причин накопичення рідини в плевральній порожнині або для її видалення з лікувальною метою.

Накопичення рідини між листками плеври називається плевральним випотом. Воно може виникати з різних причин, тому важливо не лише видалити рідину, а й визначити захворювання або стан, який спричинив її появу.

Що таке плевральна пункція

Плевральна пункція, або торакоцентез, передбачає введення спеціальної голки через грудну стінку до плевральної порожнини.

Процедура може мати дві основні цілі:

• діагностичну — отримання зразка плевральної рідини для лабораторного дослідження;
• лікувальну — видалення частини плевральної рідини для зменшення її кількості та полегшення симптомів.

За результатами аналізу плевральної рідини лікар може отримати додаткову інформацію про причину її накопичення та визначити подальшу тактику лікування.

Коли може бути рекомендована плевральна пункція

Плевральна пункція може бути рекомендована при виявленні плеврального випоту, особливо якщо причина його появи не встановлена або пацієнт має виражені симптоми.

Процедура може проводитися при:

• накопиченні значної кількості рідини в плевральній порожнині;
• задишці або відчутті нестачі повітря, пов’язаних із плевральним випотом;
• болю або дискомфорті в грудній клітці;
• необхідності визначити причину накопичення плевральної рідини;
• підозрі на інфекційний або запальний процес;
• необхідності отримання матеріалу для лабораторного дослідження;
• повторному накопиченні плевральної рідини;
• інших медичних показаннях.

Не кожен плевральний випіт потребує пункції. Рішення про проведення процедури приймається лікарем після оцінки клінічної ситуації та результатів обстеження.

Як діагностують плевральний випіт

Для визначення наявності рідини в плевральній порожнині можуть застосовуватися різні методи діагностики.

Ультразвукове дослідження органів грудної клітки дозволяє виявити плевральний випіт, оцінити його обсяг і локалізацію та допомогти визначити безпечне місце для проведення пункції.

Також за показаннями можуть проводитися рентгенографія або комп’ютерна томографія органів грудної клітки.

Після отримання плевральної рідини її можуть направити на лабораторні дослідження. Аналіз допомагає оцінити її характеристики та визначити подальшу тактику залежно від клінічної ситуації.

Як проходить плевральна пункція

Перед процедурою пацієнта розміщують у положенні, яке забезпечує зручний і безпечний доступ до необхідної ділянки грудної клітки.

Місце пункції обробляють антисептичним розчином та проводять місцеве знеболення.

Після цього лікар вводить спеціальну голку через грудну стінку до плевральної порожнини. Залежно від мети процедури отримують невелику кількість рідини для дослідження або видаляють більший її об’єм для зменшення симптомів.

За показаннями плевральна пункція може виконуватися під ультразвуковим контролем. Це допомагає визначити розташування рідини та обрати місце доступу.

Тривалість процедури залежить від її мети, обсягу втручання та стану пацієнта.

Підготовка до плевральної пункції

Перед проведенням процедури лікар оцінює стан пацієнта та визначає необхідний обсяг обстеження.

Залежно від клінічної ситуації можуть проводитися:

• ультразвукове дослідження;
• рентгенографія органів грудної клітки;
• комп’ютерна томографія за показаннями;
• лабораторні дослідження;
• інші обстеження залежно від клінічної ситуації.

Пацієнту необхідно повідомити лікаря про лікарські препарати, які він приймає, особливо про препарати, що впливають на згортання крові, а також про алергічні реакції та супутні захворювання.

Індивідуальні рекомендації щодо підготовки пацієнт отримує від лікаря.

Відновлення після плевральної пункції

Після плевральної пункції лікар оцінює стан пацієнта та, за потреби, проводить контрольне обстеження.

У місці пункції може спостерігатися нетривалий біль або дискомфорт. Подальші рекомендації залежать від причини проведення процедури та загального стану пацієнта.

Якщо пункція була проведена для видалення значного об’єму рідини, лікар оцінює стан пацієнта після її проведення та визначає подальшу тактику лікування.

Важливо пам’ятати, що плевральна пункція усуває або допомагає дослідити наслідок основного патологічного процесу, але не завжди усуває причину накопичення рідини. Подальше лікування визначається залежно від встановленого діагнозу.

Можливі реакції та ускладнення

Як і будь-яка інвазивна процедура, плевральна пункція може супроводжуватися певними ризиками.

Після процедури можливі:

• локальний біль або дискомфорт у місці пункції;
• невелика кровотеча або синець;
• рідше — інші ускладнення, пов’язані з проведенням процедури.

Одним із рідкісних, але важливих ускладнень є пневмоторакс — потрапляння повітря в плевральну порожнину, що може призвести до часткового або повного спадання легені.

Для зменшення ризику ускладнень лікар оцінює стан пацієнта перед процедурою та визначає найбільш безпечний спосіб її проведення.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Після плевральної пункції необхідно звернутися до лікаря при появі або посиленні симптомів.

Особливо важливо звернутися за медичною допомогою при:

• вираженій або раптовій задишці;
• сильному або наростаючому болю в грудях;
• значній кровотечі з місця пункції;
• вираженому запамороченні або слабкості;
• підвищенні температури тіла;
• інших симптомах, які викликають занепокоєння.

Плевральна пункція в Рівненському обласному клінічному госпіталі

У Рівненському обласному клінічному госпіталі плевральна пункція проводиться за медичними показаннями після необхідного обстеження.

Перед процедурою лікар оцінює стан пацієнта, результати діагностичних досліджень та визначає мету проведення пункції.

Залежно від клінічної ситуації плевральну рідину можуть направити на лабораторне дослідження, а її видалення може сприяти зменшенню задишки та іншого дискомфорту.

Можливість отримання медичної допомоги безоплатно в межах Програми медичних гарантій НСЗУ визначається відповідно до умов чинного договору та відповідного пакета медичної допомоги.